1. Пішов Аврам з Єгипту, сам і дружина його, і всі, що у нього були, і Лот з ним, на південь.
2. І був Аврам дуже заможний скотиною, сріблом і золотом.
3. І продовжував він переходи свої від півдня до Бет-Елу, до кінця, де передніше було шатро його поміж Бет-Елом і між Гаєм,
4. До місця жертовника, котрого він спорудив там на початку; і там прикликав Аврам ймення Господнє.
5. І в Лота, котрий ходив з Аврамом, також була дрібна і велика скотина, і шатра.
6. І затісна була земля для них, щоб жити разом, бо їхнє майно було завелике, тому вони не мали змоги жити разом.
7. І була суперечка поміж пастухами скотини Аврамової і між пастухами скотини Лотової; ханаанеї і періззеї жили тоді на тій землі.
8. І сказав Аврам Лотові: Я благаю тебе, нехай не буде суперечок між мною і тобою, і поміж пастухами моїми і пастухами твоїми, бо ми родичі.
9. Але чи не вся земля перед тобою? Я благаю – відділися од мене. Якщо ти ліворуч, то я – праворуч; якщо ти праворуч, то я – ліворуч.
10. Лот звів свої очі, і побачив усю околицю Йорданську, що вона перед тим, як винищив Господь Содом і Гомору, вся до Цоару зрошувалася водою, як сад Господній, як земля єгипетська.
11. І вибрав собі Лот всю околицю Йорданську, рушив Лот на схід. І відділився один від одного.
12. Аврам почав жити на землі ханаанській; а Лот почав жити в містах околичних, і розгорнув шатра до Содому.
13. Мешканці содомські були гнівливі і вельми грішили перед Господом.
14. І сказав Господь Аврамові, потому, як Лот відділився од нього: Зведи очі твої, і з місця, на якому ти нині, поглянь на північ, і на південь, і на схід, і на захід.
15. Бо всю землю, котру ти бачиш, тобі дам Я і нащадкам твоїм навіки.
16. І вчиню нащадків твоїх, як пісок земний; якщо хтось може порахувати пісок земний, то нащадки твої будуть пораховані.
17. Підведися, пройдися землею цією у довжину і в ширину її: бо Я тобі дам її.
18. І згорнув Аврам шатра, і пішов, і поселився біля діброви Мамре, що в Хевроні; і спорудив там жертовника Господові.
1. І було за днів Амрафела, царя шинеарського, Арйоха, царя елласарського, і Кедор-Лаомера, царя еламського, і Тидала, царя Ґоїму;
2. Пішли вони війною супроти Бераєма, царя содомського, супроти Біршаєма, царя гоморського, Шин'ава, царя Адми, Шемевера, царя цевоїмського, і супроти царя Белаю, котрий є Цоар.
3. Усі ці з'єдналися в долині Сіддім, це є [нині] море Солоне.
4. Дванадцять літ служили вони Кедор-Лаомерові, а тринадцятого року збунтувалися.
5. У чотирнадцятому році прийшов Кедор-Лаомер і царі, які з ним, і завдали поразки рефаїмам у Аштерот-Карнаїмі, зузам у Гамі, емімам у Шаве-Кір'ятаїмі.
6. І хореїв у горах їхніх Сеїрі, до Ел-Парану, що близько пустелі.
7. І, повернувшись звідти, вони прийшли до джерела Ен-Мішпату, котрий є Кадеш, і завдали поразки усій країні амаликитян, а також амореїв, що жили у Хаццон-Тамарі.
8. І вийшли цар содомський, цар гоморський, цар Адми, цар цевоїмський і цар Белаю, котрий є Цоар; і розпочали битву з ними в долині Сіддім,
9. Із Кедор-Лаомером, царем еламським, Тидалом, царем ґоїмським, Амрафелом, царем шинеарським, Арйохом, царем елласарським; чотири царі супроти п'яти.
10. А в долині Сіддім було багато смоляних ямищ. І царі содомський і гоморський, рятуючись втечею, попадали в них; а решта ховалася в горах.
11. [Переможці] забрали все майно Содому і Гомори, і увесь припас їхній, та й пішли.
12. І взяли Лота, небожа Аврамового, який мешкав у Содомі, та майно його і пішли.
13. І прийшов один із тих, що втік, і звістив Аврамові – євреєві, що жив тоді поблизу діброви Мамре амореянина, брата Ешколу і брата Анеру, котрі були спільниками Аврамовими.
14. Почувши, що небіж його попав у полон, Аврам озброїв [служників] своїх, народжених в домі його, триста вісімнадцять; і переслідував [супротивників] до Дана.
15. І, розділившись, [напав] на них уночі, сам і служники його, і завдав їм поразки, і переслідував їх до Хови, що ліворуч Дамаску.
16. І повернув усе майно і Лота, небожа свого, і майно його повернув, також і жінок і народ.
17. Коли він повертався після поразки Кедор-Лаомера і царів, котрі були з ним, цар содомський вийшов йому назустріч в долині Шаве, що [нині] долина Царська.
18. І Мелхиседек, цар салимський, виніс хліба і вина: а він був священиком Бога Всевишнього.
19. І благословив його, і сказав: Благословенний Аврам від Бога Всевишнього, Владики неба і землі;
20. І благословенний Бог Всевишній, котрий віддав ворогів твоїх в руки твої: І [Аврам] дав йому десяту частку від усього.
21. І сказав цар содомський Аврамові: – Віддай мені людей, а майно забери собі.
22. Але Аврам сказав цареві содомському: Підношу руку мою до Господа Бога Всевишнього, Владики неба і землі.
23. Що навіть нитки і ременя від взуття не візьму з усього твого, щоб ти не сказав: Я збагатив Аврама,
24. Окрім того, що з'їли підлітки, і окрім частки, яка належить людям, котрі ходили зі мною; Анер, Ешкол і Мамре хай візьмуть свою частку.
1. Після цих подій було слово Господа до Аврама у видінні і сказано: Не бійся, Авраме; Я твій щит, нагорода твоя вельми зросте.
2. Аврам сказав: Господе, Боже! Що Ти даси мені? Я лишаюся бездітним; І керуючий у домі моєму, сей Елі-Езер (Бог поміч) із Дамаску.
3. І сказав Аврам: Отож, Ти не дав мені нащадків, і ось, домоправитель мій – спадкоємець мій.
4. І було слово Господнє до нього, і сказано: Не буде він, [Елі-Езер] твоїм спадкоємцем; але той, хто вийде із нутра твого, буде твоїм спадкоємцем.
5. І вивів його надвір, і сказав: Поглянь на небо і полічи зорі, якщо ти можеш їх порахувати. І сказав йому (Аврамові): Стільки буде у тебе нащадків.
6. Аврам повірив Господові, і Він зарахував йому те як праведність.
7. І сказав йому: Я – Господь, який вивів тебе з Ура Халдейського, щоб дати тобі землю оцю на володарювання.
8. Він сказав: Владико Господе! З якого знаку мені знати, що я буду володіти нею?
9. [Господь] сказав йому: Візьми Мені трирічну телицю і трирічну козу, трилітнього барана, горлицю і молодого голуба.
10. Він (Аврам) узяв усіх їх, розтяв їх навпіл, і поклав одну частину навпроти другої; лише птахів не розтяв.
11. І коли налетіли на трупи хижі птахи; Аврам відігнав їх.
12. При заході сонця міцний сон запопав Аврама; і ось, виповнив його жах і морок великий.
13. І сказав [Господь] Аврамові: Знай, що насіння твоє буде зайшлим на землі не своїй, і будуть рабами вони, і будуть пригнічувати їх чотириста літ.
14. Але Я звершу суд над народом, котрому вони будуть рабами; потому вони вийдуть із значним майном.
15. А ти відійдеш до батьків своїх у мирі, [і] будеш похований у старості добрій.
16. У четвертому поколінні вони повернуться сюди знову: бо [міра] беззаконня амореїв досі ще не виповнилася.
17. Коли зайшло сонце, і настала пітьма; ось, немовби дим із горна, і палаючий смолоскип пройшов між розтятими [тваринами].
18. Цього дня уклав Господь заповіта з Аврамом, сказавши: Нащадкам твоїм даю Я землю оцю, від ріки Єгипетської до великої річки, ріки Єфрату:
19. Кенеїв, кенізеїв, кадмонеїв,
20. хеттеїв, періззеїв, рефаїмів,
21. амореїв, ханаанеїв, ґірґашеїв і евусеїв.
Буття 16 Народження Ізмаїла.
1. Але Сара, дружина Аврамова, не народжувала йому. У неї була служниця
єгиптянка, на ймення Аґар.
2. І сказала Сара Аврамові: Ось, Господь замкнув лоно моє, щоб мені не
народжувати; я благаю тебе, увійди до служниці моєї: Може, я буду мати дітей
від неї. Аврам підкорився словам Сари.
3. І взяла Сара, дружина Аврамова, служницю свою, єгиптянку Аґар, після десяти
років перебування Аврамового на землі ханаанській, і віддала її Аврамові,
чоловікові своєму, в дружину.
4. Він увійшов до Аґарі, і вона завагітніла. А коли побачила, що зачала, вона
почала зневажати господиню свою.
5. І сказала Сара Аврамові: За образу мою ти завинив; я віддала служницю мою в
обійми твої; а вона, відчувши вагітність, почала зневажати мене; хай Господь
буде суддею поміж мною і між тобою.
6. Аврам сказав Сарі: Ось, служниця твоя у твоїх руках; вчиняй з нею, що хочеш.
І Сара почала пригнічувати її (Аґар), і вона вдалася до втечі від лиця її.
7. І знайшов її Ангел Господній біля джерельця води в пустелі, коло джерела по
дорозі в Суру.
8. І сказав їй: Аґаре, служнице Сарина! Звідки ти прийшла, і куди ти йдеш? Вона
сказала: Я втікаю од лиця Сари, господині моєї.
9. Ангел Господній сказав їй: Повернися до господині своєї і підкорися їй.
10. І сказав їй Ангел Господній: Примножуючи, розмножу потомство твоє так, що
неможливо буде й порахувати його через таку безліч.
11. І ще сказав їй Ангел Господній: Ось, ти вагітна, і народиш сина, і назвеш
йому ім'я: Ізмаїл; бо почув Господь страждання твоє.
12. Він буде [поміж] людьми, мов дикий віслюк; руки його на всіх, і руки всіх
на нього; жити буде він у присутності братів своїх.
13. І [назвала] Аґар Господа, котрий говорив до неї, [цим] іменням: Ти Бог,
який бачить мене. Бо сказала вона: Чи могла я також бачити тут Того, що бачить
мене?
14. А тому джерельце те називається: Беер-Лахай-Роі. Воно знаходиться між
Кадешем і поміж Баредом.
15. Аґар народила Аврамові сина; і назвав [Аврам] ім'я синові своєму,
вродженому від Аґарі: Ізмаїл.
16. А було Аврамові вісімдесят шість літ, коли Аґар народила Аврамові Ізмаїла.
Буття 17 Бог Ель-Шаддай - Господь Всемогутній.
1. Аврамові було вже дев'яносто дев'ять літ, і Господь постав перед Аврамом і
сказав йому: Я Бог Всемогутній; ходи переді мною і будь бездоганний;
2. І укладу Заповіта Мого поміж Мною і тобою і вельми, вельми розмножу тебе.
3. І впав Аврам лицем своїм до землі, а Бог продовжував говорити до нього, і
сказав:
4. Я – ось заповіт Мій з тобою: Ти будеш батьком багатьох народів.
5. І не будеш ти надалі зватися Аврамом; але буде тобі ім'я: Авраам; бо Я
зроблю тебе батьком багатьох народів.
6. І вельми, вельми розплоджу тебе, і породжу від тебе народи, і царі вийдуть
від тебе.
7. І поставлю Заповіта Мого поміж Мною і тобою і поміж нащадками твоїми після
тебе в родах їхніх, заповіта вічного в тому, що Я буду Богом твоїм і нащадків
твоїх після тебе.
8. І дам тобі і нащадкам твоїм після тебе землю, котрою ти мандруєш, всю землю
Ханаанську, у володіння вічне; і буду їм Богом.
9. І сказав Бог Авраамові: А ти збережи заповіта Мого, ти і нащадки твої після
тебе в поколіннях їхніх.
10. Це є заповіт Мій, котрого ви [мусите] дотримуватися поміж Мною і поміж вами
і поміж нащадками твоїми після тебе: Нехай же буде у вас обрізана кожна
чоловіча стать.
11. Обрізайте крайню плоть вашу: і це буде знаменням заповіту поміж Мною і
вами.
12. Восьмого дня від народження нехай буде обрізане у вас у поколіннях ваших
всіляке [немовля] чоловічої статі, народжене в домі і куплене за срібло у
якого-небудь чужинця, котрий не від роду твого.
13. Неодмінно хай буде обрізаний народжений в домі твоєму і куплений за срібло
твоє, і буде заповіт Мій на тілі вашому заповітом вічним.
14. А необрізаний чоловічої статі, котрий не обріже крайньої плоті своєї,
винищиться душа та з народу свого; [бо] він порушив заповіта Мого.
15. І сказав Господь Авраамові: Сару, дружину твою, не називай Сарою, але нехай
буде ім'я їй: Сарра.
16. Я благословлю її, і дам тобі від неї сина. Благословлю її, і утворяться
(вийдуть) від неї народи, і царі народів вийдуть від неї.
17. І впав Авраам на лице своє, і засміявся, і сказав у серці своєму собі:
Невже від столітнього буде син? І Сарра, дев'яносторічна, невже народить?
18. І сказав Авраам Богові: О, хоча б Ізмаїл жив перед Тобою!
19. А Бог сказав: Якраз Сарра, дружина твоя, народить тобі сина, і ти назвеш
його ім'ям: Ісаак; і укладу заповіта Мого з ним заповітом вічним, [і] нащадками
його після нього.
20. І про Ізмаїла Я почув од тебе: Ось, Я благословлю його, і вчиню його
плідним, і вельми, вельми розмножу; дванадцять князів народиться від нього; і Я
утворю від нього великий народ.
21. Проте заповіта Мого укладу з Ісааком, котрого народить тобі Сарра о цій же
порі наступного року.
22. І перестав Бог говорити з Авраамом; І відійшов од нього.
23. І взяв Авраам Ізмаїла, сина свого, і всіх народжених у домі своєму, і всіх
куплених за срібло своє, всю чоловічу стать людей дому Авраамового, і обрізав
крайню плоть їхню того ж таки дня, як сказав йому Бог.
24. Авраамові було дев'яносто дев'ять літ, коли була обрізана крайня плоть
його.
25. А Ізмаїл, син його, мав тринадцять літ, коли була обрізана крайня плоть
його.
26. Того ж таки дня обрізані були Авраам і Ізмаїл, син його.
27. І з ним обрізана була вся чоловіча стать дому його, народжені в домі і куплені за срібло у чужинців.
Буття 18 Авраам - друг Божий.
1. І постав перед ним Господь у діброві Мамре, коли він сидів при вході до
шатра, в пору спеки полудневої.
2. Він підніс очі свої, глянув, і ось, три мужі стояли навпроти нього.
Забачивши, він побіг їм назустріч від шатра, і вклонився до землі.
3. І сказав: Господе! Я благаю тебе: Якщо я маю милість перед очима Твоїми, не
пройди повз служника Твого.
4. То нехай принесуть трохи води, я благаю вас, хай принесуть: Помиють ноги
ваші; і спочиньте під оцим деревом.
5. А я принесу хліба, щоб ви підживили серця ваші; потому підете, оскільки ви
проходите мимо служника вашого. Вони сказали: Вчини так, як мовиш.
6. І поспішив Авраам у шатро до Сарри, і сказав: Мерщій заміси три сати кращого
борошна і зроби прісні хлібини.
7. І побіг Авраам до череди і вибрав молоденьке й тлусте телятко, і дав
юнакові, і той поспішив упорати його.
8. І взяв масла й молока, і телятко приготовлене, і поставив перед ними; а сам
стояв біля них під деревом. І вони їли.
9. І сказали йому: Де Сарра твоя? Він одказував: Тут, у шатрі.
10. І сказав [один] із них: Я знову буду в тебе о цій же порі, і буде син у
Сарри, дружини твоєї. А Сарра слухала біля входу до шатра, позаду в нього.
11. Між тим, Авраам і Сарра були в літах похилих; і звичайне у жінки, в Сарри
припинилося.
12. Сарра в собі засміялася, сказавши: Чи мені, коли я постаріла, мати цю
втіху? І господар мій старий.
13. І сказав Господь Авраамові: А чого це засміялася Сарра, сказавши: Невже я
справді зможу народити, коли я постаріла?
14. Чи є щось складне для Господа? І на означений час Я буду тут наступного
року, і в Сарри [буде] син.
15. Сарра не призналася, і сказала: Я не сміялася. Бо вона злякалася. Але Він
сказав: Ні, ти засміялася.
16. І підвелися ті мужі, і звідти рушили до Содому; Авраам пішов з ними, провести
їх.
17. І сказав Господь: Чи приховаю Я від Авраама, що хочу вчинити?
18. Бо з Авраама справді постане народ великий і сильний, і благословляться в
ньому всі народи землі.
19. Бо Я обрав його для того, щоб він заповідав синам своїм і домові своєму
після себе, ходити шляхами Господніми, творячи правду і суд , і звершить
Господь над Авраамом, що сказав про нього.
20. І сказав Господь: Ґвалт Содомський і Гоморський великий він, і гріх їхній,
важкий він вельми.
21. Зійду та побачу, чи так воно, як у скаргах, що до Мене дійшли, а якщо ні, Я
буду знати.
22. І мужі відвернули звідти обличчя їхні, і рушили до Содому, а Авраам усе ще
стояв перед Господом.
23. І підійшов Авраам, і сказав: Невже Ти погубиш праведного з грішним?
24. Можливо, є в цьому місті п'ятдесят праведників? Невже Ти погубиш, і не
помилуєш міста цього заради п'ятдесяти праведників у ньому?
25. Не може статися, щоб Ти учинив так, щоб ти погубив праведного з грішним,
щоб те саме сталося з праведником, що й з грішником; не може бути того від
Тебе! Хіба Суддя всієї землі учинить несправедливо?
26. Господь сказав: Якщо Я знайду в місті Содомі п'ятдесят праведників, то Я
заради них помилую місто це.
27. Авраам сказав у відповідь: Ось, я наважився говорити Господові, я, тлін і попіл.
28. Можливо, до п'ятдесяти праведників не вистачить п'яти, невже за [браком]
п'яти Ти винищиш усе місто? Він сказав: Не винищу, якщо знайду там сорок п'ять.
29. [Авраам] продовжував говорити з Ним, і сказав: Можливо, знайдеться там
сорок. Він сказав: Не вчиню [того] й заради сорока.
30. І сказав Авраам: Хай не прогнівається Владика, що я буду говорити: Може,
знайдеться там тридцять? Він сказав: Не вчиню, якщо знайдеться там тридцять.
31. [Авраам] сказав: Ось, я наважився говорити Владиці: Може, знайдеться там
двадцятеро? Він сказав: Не винищу заради двадцяти.
32. [Авраам] сказав: Хай не розгнівається Владика, коли скажу ще раз: можливо,
знайдеться там десятеро? Він сказав: Не винищу (міста) заради десяти.
33. І рушив Господь, як скінчив говорити до Авраама; І Авраам повернувся на своє місце.
Буття 19 Загибель Содому.
1. І прийшли два Ангели до Содому увечері, а Лот сидів біля брами Содому і
побачив їх, і підвівся, щоб зустріти їх, і вклонився лицем до землі.
2. І сказав: Володарі мої! Я благаю вас, ось зараз завітайте в дім служника
вашого, і ночуйте, і помийте ноги ваші, і підведетеся вранці, і продовжите
мандрівку свою. Але вони сказали: Ні, ми заночуємо надворі.
3. А він вельми наполягав, і вони зайшли до нього в дім. Він пригостив їх і
спік прісні хліби; і вони їли.
4. Ще не лягли вони спати, як міські мешканці, содомляни, від молодого до
старого, увесь народ з [усіх усюд], оточили дім.
5. І викликали Лота, і говорили йому: Де люди, які прийшли до тебе на ніч?
Виведи їх до нас, ми спізнаємо їх.
6. Лот вийшов до них і замкнув за собою двері;
7. І сказав: Брати, не чиніть зла.
8. Ось, у мене дві доньки, котрі не спізнали чоловіка; ліпше я виведу їх до
вас, робіть з ними, що вам до смаку; тільки людям цим не чиніть нічого,
оскільки вони прийшли під покрівлю дому мого.
9. Але вони сказали: Іди сюди. І сказали: Ось чужинець прийшов сюди жити, і
хоче судити? Зараз же ми вчинимо з тобою лихіше, аніж з ними. І впритул
приступили до чоловіка цього, до Лота, підійшли, щоб виламати двері.
10. Тоді мужі ті простягли руки свої, і ввели Лота до себе в дім, і двері
замкнули.
11. А людей, котрі були при вході в дім, вразили сліпотою, від малого до
старого, то вони намарудилися, шукаючи двері.
12. Сказали мужі ті Лотові: Хто ще є тут у тебе? Чи зять, чи сини твої, чи
доньки твої, і хто б не був у тебе в місті, – усіх виведи з місця цього.
13. Бо ми винищимо це місто; тому що великі скарги на мешканців його дійшли до
лиця Господнього, і Господь послав нас винищити його.
14. І вийшов Лот, і говорив із зятями своїми, котрі брали за себе дочок його; і
сказав: Підводьтеся, вийдіть із цього місця, бо Господь винищить це місто. Але
зятям його здалося, що він жартує.
15. Коли зійшла зоря, Ангели почали квапити Лота, кажучи: Підведися, візьми
дружину твою і двох дочок твоїх, котрі у тебе, щоб не загинути тобі за злочини
міста.
16. Та оскільки він зволікав, то мужі ті, з милости до нього Господньої, взяли
за руки його, і дружину його, і двох дочок, і вивели, і поставили за містом.
17. Коли ж вивели їх геть, [то один із них] сказав: Рятуй душу свою, не
озирайся назад, і не зупиняйся на околиці оцій, рятуйся на горі, щоб тобі не
загинути.
18. Проте Лот сказав їм: Ні, Владико!
19. Ось служник Твій знайшов у Твоїх очах ласку, і велика Твоя милість, яку
вчинив Ти мені, порятувавши моє життя, але я не можу рятуватися на горі, аби не
спіткало мене лихо, і щоб мені не вмерти.
20. Ось, ближче бігти до цього міста, щоб сховатися, і воно невелике. Дозвольте
мені втікти туди, щоб збереглося моє життя.
21. І сказав йому [Господь] : Ось, на догоду тобі Я вчиню це: Не знищу місто,
про яке ти говориш.
22. Поспішай, рятуйся там, бо Я не можу вчинити діла, доки ти не прийдеш туди;
тому й назване те місто: Цоар.
23. Сонце зійшло над землею, і Лот прийшов до Цоару.
24. І пролив Господь на Содом і Гомору дощем сірку й вогонь – від Господа з
неба.
25. І винищив міста оці, всю околицю, і всіх мешканців міст цих, і рослини
землі.
26. А [дружина] Лотова озирнулася позаду в нього, і вчинилася соляним стовпом.
27. І звівся Авраам рано-вранці і [подався] на місце, де стояв перед Господом.
28. І глянув на Содом та Гомору, і на увесь обшир околиці, і побачив: Ось, дим
здіймається від землі, як дим з печі.
29. І було, коли Бог винищував міста округи цієї, згадав Бог про Авраама, і
вислав Лота із місцини загибелі, коли винищував міста, в котрих жив Лот.
30. І вийшов Лот із Цоару, і почав жити в печері, і з ним дві доньки його, тому
що боявся жити в Цоарі.
31. І сказала старша молодшій: Батько наш старий; і нема чоловіка на землі,
котрий увійшов би до нас за звичаєм всієї землі.
32. Тож напоїмо батька нашого вином, і переспимо з ним, і відродимо од батька
племено наше.
33. І напоїли батька свого вином тієї ночі; і увійшла старша, і зляглася з
батьком своїм: а він не знав, коли вона зляглася, і коли підвелася.
34. Другого дня старша сказала молодшій: Ось, я спала з батьком моїм; напоїмо
його вином також цієї ночі; і ти увійди, спи з ним, і відродимо од батька
нашого плем'я.
35. І напоїли батька свого вином також цієї ночі; і зайшла молодша і зляглася з
ним, і він не знав, коли вона зляглася і коли підвелася.
36. І завагітніли обидві дочки Лотові від батька свого.
37. І народила старша сина, і назвала йому ім'я: Моав. Він батько моавитян
донині.
38. І молодша також народила сина, і назвала ім'я йому: Бен-Аммі. Він батько аммонійців донині.
Буття 20 Авраам виявляє слабкість в Ґерарі.
1. Авраам піднявся звідти на південь, і оселився поміж Кадешем і між Шуром; і
був деякий час у Ґерарі.
2. І сказав Авраам про Сарру, дружину свою: Вона сестра моя. І послав Авімелех,
цар ґерарський, і взяв Сарру.
3. І прийшов Бог до Авімелеха вночі уві сні, і сказав йому: Ось, ти помреш за
жінку, котру ти взяв; бо вона має чоловіка.
4. Тим часом, Авімелех не підходив до неї, і сказав: Владико! Невже Ти погубиш
також безневинний народ?
5. Чи не сам він мені сказав: Вона – сестра моя? І вона сама сказала: Він брат
мій. Я вчинив це від щирого серця мого і з чистотою рук моїх.
6. І сказав йому Бог уві сні: І Я знаю, що ти вчинив це від щирого серця твого,
і Я не допустив тебе до гріха переді Мною; тому Я не дав тобі торкнутися до
неї.
7. А тепер поверни дружину чоловікові: бо він пророк, і помолиться заради тебе,
і ти будеш живий; а якщо не повернеш, то знай, що неодмінно помреш ти, і всі
твої.
8. І підвівся Авімелех рано вранці, і прикликав усіх служників своїх, і
переказав усі слова ці у вуха їхні, і люди ці дуже злякалися.
9. І покликав Авімелех Авраама, і сказав йому: Що ти з нами вчинив? Чим я
згрішив супроти тебе, що ти навів було на мене і на царство моє великий гріх?
Ти вчинив зі мною таку річ, котрої не чинять.
10. І сказав Авімелех Авраамові: Що ти мав на увазі, коли вдався до такої речі?
11. Авраам сказав: Я вважав, що немає на цьому місці страху Божого, і вб'ють
мене за дружину мою.
12. Проте вона й справді сестра мені; вона – донька мого батька, лише не дочка
матері моєї, і стала моєю дружиною.
13. Коли Бог повів мене мандрувати з дому батька мого, то я сказав їй: Вчини зі
мною цю милість, до якого місця ми не прийдемо, скрізь говори про мене: Це брат
мій.
14. І взяв Авімелех дрібної і великої скотини, і служників і служниць, і дав
Авраамові; і повернув йому Сарру, дружину його.
15. І сказав Авімелех: Ось, земля моя перед тобою; живи, де тобі мило,
16. І Саррі сказав: Ось, я дав братові твоєму тисячу [шеклів] срібла; ось, це
тобі покривало для очей перед усіма, котрі з тобою, і перед усіма ти
виправдана.
17. І помолився Авраам Богові, і зцілив Бог Авімелеха, і дружину його, і
служниць його, і вони почали народжувати.
18. Бо замкнув Господь усіляке лоно в домі Авімелеха за Сарру, дружину Авраамову.
Буття 21 Народження Ісаака.
1. І провідав Господь Сарру, як сказав; і вчинив Господь Саррі, як обіцяв.
2. Сарра завагітніла, і породила Авраамові сина в старості його о тій порі, про
котру говорив йому Бог.
3. І назвав Авраам ім'я синові своєму, народженому в нього, котрого народила
йому Сарра: Ісаак.
4. І обрізав Авраам Ісаака, сина свого, восьмого дня, як заповідав йому Бог.
5. Авраамові було сто літ, коли народився у нього Ісаак, син його.
6. І сказала Сарра: Не гаразд учинив зі мною Бог: Всі, хто почує про мене,
будуть сміятися з мене.
7. І сказала: Хто сказав би Авраамові: Сарра буде годувати дітей персами? Тому
що в старості його я народила сина.
8. Дитятко виросло, і віднято від грудей; і Авраам учинив значний бенкет того
дня, коли Ісаака віднято од грудей.
9. І побачила Сарра, що син Аґарі єгиптянки, котрого вона народила Авраамові,
насміхається.
10. І сказала Авраамові: Вижени цю рабиню і сина її; бо не успадкує син рабині
цей з сином моїм Ісааком.
11. І видалося це Авраамові вельми неприємним заради сина його.
12. Але Бог сказав Авраамові: Не засмучуйся, заради сина і рабині твоєї; у
всьому, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її; бо за Ісааком найменується
твоє потомство.
13. І від сина рабині я виведу народ, бо він насіння твоє.
14. Авраам підвівся удосвіта і взяв хліба та бурдюк води, і дав Аґарі, завдавши
їй на плечі, і хлопця, й відпустив її. Вона пішла й заблукала в пустелі
Беер-Шева.
15. І не стало води в бурдюкові, і вона залишила хлопчика під одним кущем.
16. І пішла, сіла віддалік, на відстані пострілу з лука. Бо вона сказала: Не
хочу бачити смерти сина. І присіла вона та й заголосила, плачучи.
17. І почув Бог голос хлопчика; і Ангел Божий з неба озвався до Аґарі, і сказав
їй: Що з тобою, Аґаре? Не бійся; Бог почув голос хлопчика звідти, де він
залишився.
18. Підведися, підведи сина, і візьми його за руку; бо Я утворю від нього
великий народ.
19. І Бог відкрив очі її, і вона побачила криницю з водою, і пішла, виповнила
бурдюк водою, і напоїла сина.
20. І Бог був з хлопчиком; і він виріс, і почав жити в пустелі, і став
стрільцем із лука.
21. Він жив у пустелі Паран; і мати його взяла йому дружину із землі
єгипетської.
22. І було о тій порі, Авімелех із Піхолом, начальником його війська, сказав
Авраамові: З тобою Бог у всьому, що б ти не робив.
23. І тепер присягнися мені отут Богом, що ти не образиш ні мене, ні сина мого,
ні внука мого, і, як я приязно чинив з тобою, так і ти будеш чинити зі мною і з
краєм, в котрому ти загостив.
24. І сказав Авраам: Я присягаюся.
25. І Авраам дорікав Авімелехові за криницю з водою, яку забрали служники
Авімелехові.
26. Авімелех сказав: Не знаю, хто це вчинив, і ти не сказав мені; я навіть не
чув [про таке] донині.
27. І взяв Авраам дрібної і великої худоби, і дав Авімелехові, і обидва вони
уклали угоду.
28. І поставив Авраам сім ягниць від [череди] дрібної скотини окремо.
29. Авімелех на це сказав Авраамові; нащо тут оці сім ягниць, котрих ти
відокремив?
30. [Він] сказав: Сім ягниць цих візьми від руки моєї, щоб вони були мені
свідченням, що це я викопав оцей колодязь.
31. Тому й назвав він цю місцину: Беер-Шева, бо саме тут обидва вони
присягались.
32. І склали угоду у Беер-Шеві. І підвівся Авімелех, і Піхол, начальник війська
його, і повернулися на землю Филистимську.
33. І посадив [Авраам] при Беер-Шеві діброву, і прикликав там ймення Господа,
Бога вічного.
34. І жив Авраам на землі филистимській, як мандрівник, багато днів.
