Буття 22 Принесення в пожертву Ісаака.

1. І було, після цих подій Бог випробував Авраама, і сказав йому: Аврааме! Він відказав: Ось я!

2. [Бог] сказав: Візьми [сина] твого, єдиного твого, котрого ти любиш, Ісаака; І піди на землю Морія, і там принеси його в усеспалення на одній з гір, про яку Я тобі скажу.

3. Авраам підвівся рано-вранці, осідлав свого віслюка, узяв із собою двох юнаків своїх та Ісаака, сина свого; нарубав дров для всеспалення, і рушив на місце, про котре сказав йому Бог.

4. Третього дня Авраам підніс очі свої, і побачив це місце здалеку.

5. І сказав Авраам юнакам своїм: Зупиніться ось тут із віслюком; а я та син підемо туди і поклонимося, і повернемося до вас.

6. І взяв Авраам дрова для всеспалення, і поклав на Ісаака, сина свого; узяв до рук вогонь (жару) і ножа, і пішли обидва разом.

7. І почав Ісаак говорити, Авраамові, батькові своєму, і сказав: Батьку мій! Він одказав: Ось я, сину мій. Він сказав: Ось вогонь, а оце дрова, а де ж ягня для всеспалення?

8. Авраам сказав: Бог обере Собі ягнятко для всеспалення, сину мій. І йшли [далі] удвох разом.

9. І прийшли на місце, про котре сказав йому Бог; і влаштував там Авраам жертовника, розіклав дрова, і, зв'язавши сина, поклав його на жертовника – зверху на дрова.

10. І простягнув Авраам руку свою і взяв ножа, щоби уразити сина свого.

11. Але Ангел Господній озвався до нього з неба і сказав: Аврааме! Аврааме! Він сказав: Тут я!

12. [Ангел] сказав: Не занось руки твоєї на юнака і не роби з ним нічого; бо тепер Я знаю, що боїшся ти Бога, і не пошкодував сина твого, єдиного твого, для Мене.

13. І підніс Авраам очі свої і побачив: Ось, позаду баран, що заплутався в чагарнику рогами своїми. Авраам пішов, упіймав барана, і приніс його для всеспалення замість сина свого.

14. І назвав Авраам ім'я місцині цій: Єгова-Іре. Тож [і] нині кажуть: На горі Господній з'ясується.

15. І вдруге покликав Авраама Ангел Господній з неба,

16. І сказав: Мною клянуся, говорить Господь, що, оскільки ти вчинив це діяння і не пошкодував сина, єдиного твого,

17. То Я, благословляючи, благословлю тебе, і, множачи, примножу насіння твоє, мов зорі небесні, і, як пісок на березі моря; і оволодіє потомство твоє містами ворогів своїх;

18. І благословляться в потомстві твоєму всі народи землі за те, що ти підкорився голосові Моєму.

19. І повернувся Авраам до служників своїх, і підвелися, і пішли разом до Беер-Шеви; і жив Авраам у Беер-Шеві.

20. Після цих подій Авраамові звістили, сказавши: Ось, і Мілка породила Нахорові, братові твоєму, синів:

21. Уца, первістка його, Буза, брата йому, Кемуїла, батька Арамового,

22. І Кеседа, і Хазо, і Пілдаша, і Їдлафа і Бетуїла.

23. Від Бетуїла народилася Ревека. Восьмеро цих породила Мілка Нахорові, братові Авраамовому.

24. І наложниця його, йменням Реума, також породила Теваха, і Ґахама, Тахаша і Мааху.

 

 

 

Буття 23 Смерть Сарри та її похорон.

1. Життя Сарриного було сто двадцять сім літ: [ось] літа Сарриного життя.

2. І вмерла Сарра в Кір'ят-Арбі, що [нині] Хеврон, на землі ханаанській. І прийшов Авраам ридати по Саррі й оплакувати її.

3. І відійшов Авраам од небіжчиці своєї, і казав синам Хетовим, і говорив:

4. Я у вас зайшлий і поселець. Дайте мені у власність місце [для гробу] між вами, щоб мені небіжчицю мою поховати від очей моїх.

5. Сини Хета відповідали Авраамові, і сказали йому:

6. Послухай нас, володарю наш; ти князь Божий серед нас; у кращому із наших поховальних місцин поховай небіжчицю твою; ніхто з нас не відмовиться надати тобі поховальне місце, для похорону небіжчиці твоєї.

7. Авраам підвівся, і вклонився народові землі тієї, синам Хетовим;

8. І говорив їм, і сказав: Якщо ви згодні, щоб я поховав небіжчицю мою, то послухайте мене, попросіть за мене Ефрона, сина Цохарового,

9. Щоб він віддав мені печеру Махпелу, котра у нього в кінці поля його, щоб за добру ціну віддав її мені посеред вас, у власність для гробу.

10. А Ефрон сидів посеред синів Хетових; і відповідав Ефрон хеттеянин Авраамові при синах Хетових і при всіх, що входили у браму міста його, і сказав:

11. Ні, мій володарю, послухай мене. Я даю тобі поле і печеру, котра на ньому, даю тобі, перед очима синів народу мого даю тобі її, поховай небіжчицю твою.

12. Авраам поклонився народові землі тієї,

13. І говорив Ефронові голосно при народові землі тієї, і сказав: Якщо послухаєш мене, я даю тобі за поле срібло: Візьми у мене, і я поховаю там небіжчицю мою.

14. Ефрон відповідав Авраамові і сказав йому:

15. Володарю мій! Послухай мене: Земля [коштує] чотириста шеклів срібла; для мене і для тебе – що це? Поховай небіжчицю твою.

16. Авраам вислухав Ефрона; і відважив Авраам Ефронові срібла, скільки він оголосив при синах Хетових: чотириста шеклів срібла, які у вжитку в купців.

17. І стало поле Ефронове, котре при Махпелі, навпроти Мамре, поле і печера, котра на ньому, і всі дерева, які на полі, у всіх межах його довкола,

18. Володінням Авраамовим перед очима синів Хета, при всіх, що входили у браму міста його.

19. Після цього Авраам поклав Сарру, дружину свою, в печері поля в Махпелі, навпроти Мамре, що [нині] Хеврон, на землі ханаанській.

20. Отак дісталося Авраамові від синів Хетових поле і печера, яка на ньому, у власність для похорон.

 

 

 

Буття 24 Ревека, наречена Ісаакова.

1. Авраам був уже старий і в літах похилих. Господь благословив Авраама у всьому.

2. І сказав Авраам служникові своєму, старшому в домі його, що наглядав за тим, що в нього було: Поклади руку твою під стегно моє,

3. І присягайся мені Господом Богом неба і Богом землі, що ти не візьмеш синові моєму дружини із дочок ханаанських, серед яких я живу.

4. Але підеш на землю мою, на батьківщину мою, і візьмеш дружину синові моєму Ісаакові.

5. Служник сказав йому: Можливо, не захоче дівчина йти зі мною на цю землю, то чи мушу я повернути сина твого на землю, з котрої ти вийшов?

6. Авраам сказав йому: Бережися, не повертай сина мого туди.

7. Господь, Бог неба, який узяв мене з дому батька мого і від землі народження мого, котрий говорив мені, і котрий клявся мені, кажучи: Потомству твоєму дам оцю землю, Він пошле Ангела Свого перед тобою, і ти візьмеш дружину синові моєму звідти.

8. А якщо не захоче дівчина йти з тобою, ти будеш вільний од цієї клятви моєї; тільки сина мого не лишай там.

9. І поклав служник руку свою під стегно Авраамове, господаря свого, і присягався йому за це.

10. І взяв служник із верблюдів господаря свого десять верблюдів і пішов. У руках у нього були також усілякі скарби господаря його. Він підвівся і пішов у Месопотамію, до міста Нахора.

11. І залишив верблюдів поза містом, біля криниці води, надвечір, о тій порі, коли виходять жінки по воду.

12. І сказав (служник): Господе, Боже господаря мого Авраама! Пошли [її] сьогодні назустріч мені і даруй милість господареві моєму Авраамові.

13. Ось, стою я біля джерела води, і доньки мешканців міста виходять черпати воду;

14. І дівчина, котрій я скажу: Нахили глечика свого, я нап'юся, і котра скаже: Пий, я також ще й верблюдам твоїм дам води, – оце та, яку Ти призначив служникові Твоєму Ісаакові; з цього я знатиму, що Ти даруєш милість господареві моєму.

15. Ще не перестав він говорити, аж ось, вийшла Ревека, котра народилася від Бетуїла, сина Мілки, дружини Нахора, брата Авраамового, і глечик її на плечі в неї.

16. Юнка [була] прегарна видом, діва, якої не спізнав чоловік. Вона зійшла до джерела, виповнила глечика та й подалася вгору.

17. І побіг служник (Авраамів) назустріч їй, і сказав: Дай мені випити трішки води із глечика твого.

18. Вона сказала: Напийся, мій пане! І відразу опустила глека свого на руку свою і напоїла його.

19. І, коли напоїла його, сказала: Я почну черпати для верблюдів твоїх, доки не нап'ються.

20. І миттю вилила воду з глека свого в жолоб, і побігла знову до джерела зачерпнути, і начерпала для всіх верблюдів його.

21. Чоловік той дивився на неї, вражений, мовчки, бажаючи затямити, чи благословив Господь путь його, чи ні.

22. Коли верблюди перестали пити, тоді чоловік той узяв золоту каблучку, вагою півшекля, і дав [їй] два зап'ястя на руки, вагою десять шеклів золота;

23. І сказав: Чия ти донька? Скажи мені, чи є в домі батька твого місце нам переночувати?

24. Вона сказала йому: Я – донька Бетуїла, сина Мілки, котрого вона породила Нахорові

25. І ще сказала йому: У нас багато соломи і кормів; і є [місце] для ночівлі.

26. І схилив чоловік той голову і поклонився Господові,

27. І сказав: Благословенний Господь Бог господаря мого Авраама, який не залишив пана мого без милости Своєї та істини Своєї! Господь вірним шляхом привів мене до дому брата господаря мого.

28. Дівчина побігла і розповіла про це в домі матері своєї.

29. У Ревеки був брат, на ймення Лаван. Лаван вибіг до того чоловіка біля джерела.

30. І коли він побачив ковток (сережку) і браслети (зап'ястя) на руках у сестри своєї, котра говорила: Так розмовляв зі мною оцей чоловік, то підійшов до чоловіка, і ось, він стоїть коло верблюдів біля джерела.

31. І сказав: Увійди, благословенний Господом; нащо ти стоїш поза домом? Я приготовив дім і місце для верблюдів.

32. І зайшов чоловік. [Лаван] розсідлав верблюдів, дав соломи і кормів верблюдам, і води помити ноги йому і людям, котрі були з ним.

33. І запропонували йому вечерю; але він сказав: Не буду їсти, аж доки не повідаю справи своєї. І сказали (йому): Говори.

34. Він сказав: Я – служник Авраамів.

35. Господь вельми благословив господаря мого, і він став значним: Він дав йому овець і волів, срібло і золото, рабів і рабинь, верблюдів та віслюків.

36. Сарра, дружина господаря мого, уже постарівши, породила панові моєму сина, якому він віддав усе, що в нього є.

37. І взяв з мене клятву господар мій: Не бери дружини синові моєму з дочок ханаанських, у краю, де я живу;

38. А піди в дім батька мого, і до родичів моїх, і візьмеш дружину синові моєму.

39. Я сказав панові моєму: Можливо, не піде та жінка за мною.

40. Він сказав мені: Господь, перед котрим я ходжу, пошле з тобою Ангела Свого і влаштує шлях твій, і візьмеш дружину синові моєму із родичів моїх, а також із дому батька мого.

41. Аж тоді ти будеш вільний од клятви моєї, коли відвідаєш родичів моїх; і якщо вони не дадуть тобі, то будеш вільний од клятви моєї.

42. І прийшов я нині до джерела, і сказав: Господе, Боже господаря мого Авраама! Якщо Ти благословиш мою путь, котру я звершую,

43. То ось, я стою біля джерела води, і юнка, котра вийде черпати, і якій я скажу: Дай мені напитися трішки з глека твого,

44. І котра скаже мені: Пий ти, і верблюдам твоїм я начерпаю, – ось дружина, котру Господь вибрав синові господаря мого.

45. І ще не замовк я говорити в мислях моїх, аж ось, вийшла Ревека, і глек її на плечі її, і зійшла до джерела, і зачерпнула; і я сказав їй: Дай напитися,

46. Вона тої ж миті зняла з себе глека свого і сказала: Пий, і верблюдів твоїх я напою. І я пив, і верблюдів вона напоїла.

47. Я запитав у неї: Чия ти донька? Вона сказала: Донька Бетуїла, сина Нахорового, котрого породила йому Мілка. І дав я ковтки і зап'ястя на руки її.

48. І опустився я на коліна і поклонився Господові, і благословив Господа, Бога господаря мого Авраама, котрий обраним шляхом провів мене, щоб узяти дочку брата господаря мого за сина його.

49. І нині скажіть мені, чи маєте ви намір виявити милість і правду панові моєму, чи ні; скажіть мені, і я обернуся праворуч або ліворуч.

50. І відповів Лаван і Бетуїл, і сказали: Від Господа вийшла ця справа; ми не можемо сказати тобі навперейми ні поганого, ані доброго.

51. Ось Ревека перед тобою; візьми і піди, нехай буде вона дружиною сина господаря твого, як сказав Господь.

52. Коли служник Авраамів почув слова їхні, то вклонився Господові до землі.

53. І дістав служник срібні речі, і золоті речі, і одяг, і дав Ревеці; також і братові її, і матері її дав багаті дарунки.

54. І їли та пили, він і люди, які були з ним, і переночували. Коли ж підвелися вранці, то він сказав: Відпустіть мене до господаря мого.

55. Але брат її і мати її сказали: Нехай побуде з нами юнка днів з десять; потім підеш.

56. Він сказав їм: Не притримуйте мене, бо Господь благословив шлях мій; відпустіть мене, і я піду до господаря мого.

57. Вони сказали: Покличемо дівчину і запитаємо, що вона скаже.

58. І покликали Ревеку, і сказали їй: Чи підеш ти з цим чоловіком? Вона сказала: Піду.

59. І відпустили Ревеку, сестру свою, з нянькою її, і служника Авраамового, і людей його.

60. І благословили Ревеку, і сказали їй: Сестро наша! Хай народяться від тебе тисячі тисяч, і нехай володарює потомство твоє брамами тих, хто ненавидить тебе.

61. І звелася Ревека і служниця її, і сіли на верблюдів, і поїхали за тим чоловіком. І служник узяв Ревеку і пішов.

62. А Ісаак прийшов від джерела Лахай-Рої, бо жив він у краї полудневому.

63. А коли звечоріло, Ісаак вийшов у поле помислити, і звів очі свої, й побачив: Ось, ідуть верблюди.

64. Ревека глянула і побачила Ісаака, і спустилася з верблюда.

65. І сказала служникові: Хто цей чоловік, котрий іде полем нам назустріч? Служник сказав: Це – господар мій. І вона взяла намітку і покрилася.

66. А служник сказав Ісаакові все, що вчинив.

67. І завів її Ісаак до шатра Сарри, матері своєї; і взяв Ревеку, і вона стала дружиною йому, і він покохав її; і потішився Ісаак, будучи в печалі по матері своїй.

 

 

 

Буття 25 Шлюб Авраама з Кетурою.

1. І взяв Авраам іще дружину, на ймення Кетура.

2. І вона породила йому Зімрана, Йокшана, Мадана, Мідіяна, Їшбака і Шуаха.

3. Йокшан породив Шеву і Дедана. Сини Дедана були: ашшури, летуші і леуми.

4. Сини Мідіянові: Ефа, Ефер, Ханох, Авіда, Елдаа. Усі оці – сини Кетури.

5. І віддав Авраам все, що було в нього, Ісаакові.

6. А синам наложниць, котрі були в Авраама, дав Авраам дарунки, і відіслав їх од Ісаака, сина свого, ще за життя свого, на схід, на землю східну.

7. Днів життя Авраамових, котрі він прожив, було сто сімдесят п'ять літ.

8. І віддав духа Авраам, і помер у старості добрій, похилий і насичений [життям], і приєднався до народу свого.

9. І поховали його Ісаак та Ізмаїл, сини його, в печері Махпелі, на полі Ефрона, сина Цохара, хеттеянина, котре навпроти Мамре.

10. На полі, котре Авраам придбав у синів Хетових. Там поховані Авраам і Сарра, дружина його.

11. По смерті Авраама Бог благословив Ісаака, сина його. Ісаак жив при джерелі Лахай-Рої.

12. Ось родовід Ізмаїла, сина Авраамового, котрого породила Авраамові Аґар єгиптянка, служниця Саррина;

13. І ось ймення синів Ізмаїлових, імена їх за родоводом їхнім: первісток Ізмаїлів Невайот, за ним Кедар, Адбеїл, Мівсам,

14. І Мішма, і Дума, і Масса.

15. Хадад, Тема, Єтур, Нафіш, і Кедма.

16. Оце – сини Ізмаїлові, і ймення їхні, у селищах їхніх, у кочовищах їхніх, [це] – дванадцять князів племен їхніх.

17. А літ життя Ізмаїлового було сто тридцять сім літ, і віддав духа, і вмер, і долучився до народу свого.

18. Вони жили від Хавіли до Шуру, що перед Єгиптом, як простувати до Ашшуру. І він помер в присутності братів своїх.

19. Ось родовід Ісаака, сина Авраамового. Авраам породив Ісаака.

20. Ісаакові було сорок літ, коли він узяв собі за дружину Ревеку, доньку Бетуїла арамеянина з Месопотамії, сестру Лавана арамеянина.

21. І молився Ісаак Господові про дружину свою, бо вона була неплідна; і Господь почув його, і завагітніла Ревека, дружина його.

22. Сини в лоні її почали битися, і вона сказала: Якщо так буде, то нащо воно мені? І пішла запитати у Господа.

23. Господь сказав їй: Два племені у череві твоєму, і два різних народи вийдуть із лона твого; один народ буде сильнішим від другого, і старший буде слугувати молодшому.

24. І настала пора розродитися їй; і ось, близнята в лоні її.

25. Перший вийшов червонястий увесь, мов шкіра, пелехатий; і назвали йому ім'я – Ісав.

26. Потім вийшов брат його, тримаючись рукою своєю за п'яту Ісава, і названо йому ім'я: Яків. А Ісаак був шістдесятирічним, коли вони вродилися.

27. Діти зросли, і став Ісав людиною, меткою на звіроловстві, – людиною ланів; а Яків – чоловіком лагідним, і жив у шатрах.

28. Ісаак любив Ісава, тому що дичина його була до смаку йому, а Ревека любила Якова.

29. І зварив Яків страву; а Ісав прийшов з поля стомлений.

30. І сказав Ісав Якові: Благаю тебе: Дай мені поїсти червоної юшки, червоної ось цієї; бо я стомився. Від цього дано йому і'мя: Едом.

31. Проте Яків сказав: Продай мені зараз же своє першородство.

32. Ісав сказав: Ось, я помираю; що мені в цьому першородстві?

33. Яків сказав: Присягнися мені цієї ж миті. Він присягнувся йому, і продав першородство своє Якові в той день.

34. І дав Яків Ісавові хліба і юшки з чечевиці; і він їв і пив, і підвівся, і пішов, і знехтував Ісав своїм першородством.

Буття 26 Заповіт з Авраамом переходить на Ісаака.

1. Був голод на землі, лихіший понад попередній голод, котрий був у дні Авраама, і пішов Ісаак до Авімелеха, царя филистимського, до Ґерару.

2. Господь постав перед ним і сказав; Не йди до Єгипту; живи на землі, про яку Я скажу тобі.

3. Мандруй по цій землі; і Я буду з тобою, і благословлю тебе; бо тобі і нащадкам твоїм дам усі землі оці, і дотримаюся клятви, котрою Я клявся Авраамові, батькові твоєму.

4. Помножу нащадків твоїх, як зорі небесні; і дам нащадкам твоїм усі землі оці; і благословляться в насінні твоєму всі народи землі.

5. За те, що Авраам підкорився голосові Моєму і пильнував, що Мною [заповідане] треба було пильнувати: Статути Мої і закони Мої.

6. Ісаак оселився в Ґерарі.

7. Мешканці міста того запитали про дружину його, і він сказав: Це сестра моя; тому що боявся сказати: Дружина моя, щоб не вбили мене, [сказав] він, мешканці міста цього за Ревеку, бо вона вродлива з обличчя.

8. Та коли вже багато часу він там прожив, Авімелех, цар филистимський, глянувши у вікно, побачив, що Ісаак бавиться з Ревекою, дружиною своєю.

9. І прикликав Авімелех Ісаака, і сказав: Ось, це дружина твоя, чому ж ти сказав: Вона сестра моя? Ісаак сказав йому: Тому, щоб я не загинув через неї.

10. Але Авімелех сказав: Що це ти вчинив з нами? Адже один із народу замалим не злігся з дружиною твоєю, і ти накликав би звинувачення на нас.

11. І наказав Авімелех народові своєму, сказавши: Хто торкнеться сього чоловіка і дружини його, той буде покараний на смерть.

12. І сіяв Ісаак у землі тій, і зібрав того року ячменю у стократ: так благословив його Господь.

13. І став значним цей чоловік, і звеличувався ще і ще аж до того, що став дуже великим.

14. У нього була череда дрібної і череда великої худоби і чимало орної землі, і филистимляни почали заздрити йому.

15. І всі криниці, які викопали служники вітця його за життя батька його Авраама, филистимляни завалили і засипали землею.

16. І Авімелех сказав Ісаакові: Залиши нас; бо ти став набагато сильнішим од нас.

17. І пішов Ісаак звідти і розташувався шатрами в долині Ґерарській, і оселився там.

18. І знову викопав Ісаак криниці води, які були викопані ще за Авраама, батька його, котрі завалили филистимляни по смерті Авраама; і назвав їх тими ж іменами, котрими назвав їх батько його.

19. І копали служники Ісаакові в долині, і знайшли там джерело води живої.

20. І сперечалися пастухи Ґерарські з пастухами Ісааковими, кажучи: Наша вода. І він назвав криниці ім'я: Есек, бо сперечалися з ним.

21. Викопали другу криницю; сперечались також і за неї; і він дав їй ім'я Ситна.

22. І він рушив звідтіля, і викопав криницю, за котру уже не сперечалися; і назвав її: Реховот, бо, сказав він, тепер Господь дав нам просторе місце, і ми розмножимося на землі.

23. Звідти перейшов він до Беер-Шеви.

24. І тієї ночі з'явився йому Господь, і сказав: Я – Бог Авраама, батька твого; не бійся, бо Я з тобою; і благословлю тебе, і розмножу потомство твоє, заради Авраама, служника Мого.

25. І він спорудив там жертовника, і прикликав ймення Господа. І напнув там шатро своє, і викопали там служники Ісаакові криницю.

26. Прийшов до нього з Ґерару Авімелех, і Ахуззат, товариш його, і Піхол, начальник війська його.

27. Ісаак сказав їм: Для чого ви прийшли до мене, коли ви зненавиділи мене і вислали мене від себе?

28. Вони сказали: Ми виразно побачили, що Господь з тобою, і тому ми сказали: Поставимо поміж нами і тобою клятву, і вступимо з тобою в спілку.

29. Щоб ти не чинив нам лиха, як ото ми також не торкнулися до тебе, а чинили тобі саме добро і відпустили тебе з миром; тепер ти благословенний Господом.

30. Він накрив їм столи, і вони їли й пили.

31. І, підвівшись рано-вранці, поклялися один одному; і відпустив їх Ісаак, і вони пішли від нього з миром.

32. Того ж таки дня прийшли служники Ісаакові і звістили його про криницю, котру копали вони, і сказали йому: Ми знайшли воду.

33. І він назвав її: Шів'а. А тому ім'я місту тому Беер-Шева аж донині.

34. І було Ісавові сорок літ, і взяв собі за дружину Єгудиту, доньку Беері хеттеянина, і Босмату, доньку Елона хеттеянина.

35. І були вони тягарем для Ісаака та Ревеки.

 

 

 

Буття 27 Обманом благословення привласнене.

1. Коли Ісаак постарів, і притупився зір очей його, він прикликав старшого сина свого Ісава і сказав йому: Сину мій! Той сказав йому: Ось я.

2. Він сказав: Ось, я постарів; не знаю дня смерти моєї.

3. Я благаю тебе: Візьми тепер знаряддя твої, сагайдака твого і лука твого, і йди в поле, і налови мені дичини.

4. І приготуй мені страву, котру я люблю, і принеси мені їсти, щоби благословила тебе душа моя перш, аніж я помру.

5. Ревека чула, коли Ісаак говорив синові своєму Ісавові. І пішов Ісав у поле вполювати дичину.

6. А Ревека сказала синові своєму Якові: Ось, я чула, як батько твій говорив братові твоєму Ісавові:

7. Принеси мені дичини і приготуй мені страву, і я з'їм, і благословлю тебе перед Господом, передніше смерті моєї.

8. Тепер, сину мій, прислухайся до слів моїх, а що я тобі скажу.

9. Піди до [отари] і принеси мені звідти двійко справних козлят, і я приготую з них батькові твоєму страву, яку він любить.

10. А ти принесеш батькові твоєму, і він насититься, аби благословити тебе перед смертю своєю.

11. Яків сказав Ревеці, матері своїй: Ісав, брат мій, чоловік кудлатий, а я гладенький.

12. Може статися, помацає мене мій батько; і я буду в його очах облудником, і наведу на себе прокляття, а не благословення.

13. Мати сказала йому: На мені хай буде прокляття твоє, сину мій, тільки послухай мене, і піди, принеси мені.

14. Він пішов, і взяв, і приніс матері своїй, і мати його зготувала страву, котру любив батько його.

15. І взяла Ревека багату одежу старшого сина свого Ісава, яка була в неї у домі, і одягла [в неї] молодшого сина свого Якова;

16. А руки його і гладеньку шию його обклала шкурою козенят.

17. І дала страву і хліб, котрі вона зготувала, в руки Якові, синові своєму.

18. Він увійшов до батька свого і сказав: Тату мій! Той озвався: Ось я, хто ти, сину?

19. Яків сказав батькові своєму: Я – Ісав, первісток твій, я вчинив так, як ти сказав мені; підведися, сідай і покуштуй дичини моєї, аби благословила мене душа твоя.

20. І сказав Ісаак синові своєму: Отак швиденько знайшов ти, сину мій? Він сказав: Тому, що Господь Бог твій послав мені назустріч.

21. І сказав Ісаак до Якова: Підійди, я обмацаю тебе, сину мій, чи ти син мій Ісав, чи ні?

22. Яків підійшов до Ісаака, батька свого, і він обмацав його, і сказав: Голос, голос Якова, а руки, руки Ісавові.

23. І не впізнав його, тому що руки його були, як руки Ісава, брата його, кудлаті; і благословив його.

24. І сказав: Чи ти син мій Ісав? Він сказав: Я.

25. [Ісаак] сказав: Подай мені, і спожию дичини сина мого, щоби благословила тебе душа моя. Яків подав йому, і він їв; приніс йому також вина, і він пив.

26. Ісаак, батько його, сказав йому: Підійди, поцілуй мене, мій сину.

27. Він підійшов і поцілував його. І відчув [Ісаак] запах від одежі його, і благословив його, і сказав: Ось, запах від сина мого, як запах від поля, яке благословив Господь.

28. Нехай же дасть тобі Бог від роси небесної і від родючої землі, і багато хліба і вина.

29. Нехай же послугують тобі народи, і нехай поклоняться тобі племена; будь паном над братами твоїми, і нехай поклоняться тобі сини матері твоєї; ті, що проклинають тебе, – прокляті; ті, що благословляють тебе, – благословенні!

30. І тільки-но звершив Ісаак благословення над Яковом, і тільки-но вийшов Яків од Ісаака, батька свого, Ісав, брат його, прийшов з ловів своїх.

31. Зготував і він страву і приніс батькові своєму, і сказав батькові своєму: Підведися, тату мій, і з'їж дичини сина твого, щоби благословила мене душа твоя.

32. А Ісаак, батько його, сказав йому: Хто ти? Він сказав: Я син твій, первісток твій, Ісав.

33. І затремтів Ісаак вельми великим трепетом, і сказав: Хто ж оце, котрий дістав мені дичини і приніс мені, і я їв од усього, перше, аніж ти прийшов, і я благословив його? Він і буде благословенний.

34. Ісав, вислухавши слова батька свого, голосно скрикнув і сказав батькові своєму: Тату мій! Благослови й мене.

35. Але він (Ісаак) сказав: Брат твій прийшов із хитрістю і взяв благословення твоє.

36. І сказав він: Чи не тому дано йому ім'я – Яків. Бо він уже двічі обійшов мене? Він узяв першородство моє, і ось, тепер забрав благословення моє. І [ще] сказав: Невже ти не залишив мені благословення?

37. Ісаак відповідав Ісавові: Ось, я поставив його господарем над тобою, і всіх братів його віддав йому в служники, обдарував його хлібом і вином, а що ж я можу вчинити для тебе, сину мій?

38. Але Ісав сказав батькові своєму: Невже, тату мій, одне у тебе благословення? Благослови й мене, тату мій! І підніс Ісав голос свій і заплакав.

39. І відповів Ісаак, батько його, і сказав [йому] : Ось, від родючої землі буде прожиття твоє, і з роси небесної згори.

40. І житимеш мечем твоїм, і будеш служити братові твоєму; а буде час, коли повстанеш, і скинеш ярмо його з шиї твоєї.

41. І зненавидів Ісав Якова за благословення, яким благословив його батько його; і сказав Ісав у серці своєму: Наближаються дні плачу по батькові моєму; і я уб'ю Якова, брата мого.

42. І переказані були Ревеці слова Ісава, старшого сина її, і вона послала, і прикликала молодшого сина Якова, і сказала йому: Ось, Ісав, брат твій, погрожує убити тебе.

43. І тепер, сину мій, послухай слова мого, підведися, біжи до Лавана, брата мого, в Харан;

44. І поживи у нього деякий час, доки вгамується лють брата твого.

45. Доки погамується гнів брата твого на тебе, і він забуде, що ти вчинив йому. Тоді я надішлю [посланця] і візьму тебе звідти. Для чого мені упродовж одного дня втратити вас обидвох?

46. І сказала Ревека Ісаакові: Я життям не рада від дочок Хетових; якщо Яків візьме дружину з дочок Хетових, як оці, із дочок цієї землі, то для чого мені й життя?

 

 

 

Буття 28 Заповіт Бога з Авраамом переходить на Якова.

1. І прикликав Ісаак Якова, і благословив його, і заповідав йому, і сказав: Не бери собі дружини з дочок ханаанських.

2. Підведися, піди до Падан-Араму, в дім Бетуїла, батька матері твоєї, і візьми собі дружину звідти, із дочок Лавана, брата матері твоєї.

3. А Бог всемогутній нехай благословить тебе, хай розплодить тебе і нехай розмножить тебе, і нехай буде від тебе багато народів;

4. І нехай дасть тобі благословення Авраама, тобі і потомству твоєму з тобою, щоб тобі успадкувати землю, до котрої мандруєш, котру Бог дав Авраамові.

5. І відпустив Ісаак Якова, і він пішов до Падан-Араму, до Лавана, сина Бетуїла арамеянина, до брата Ревеки, матері Якова та Ісава.

6. Ісав побачив, що Ісаак благословив Якова, і, благословляючи, послав його до Падан-Араму взяти собі дружину звідти, і заповідав йому, сказавши: Не бери дружини із дочок ханаанських.

7. І що підкорився Яків батькові своєму і матері своїй і пішов до Падан-Араму.

8. І побачив Ісав, що дочки ханаанські не до вподоби Ісаакові; батькові його;

9. І пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв за себе дружину Махалату, доньку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Невайотову, понад [інших] дружин своїх.

10. А Яків вийшов із Беер-Шеви, і подався в Харан.

11. І прийшов до [однієї] місцини, і там [лишився] ночувати, тому що зайшло сонце. І взяв [одного] з каменів того місця, і поклав собі узголів'ям, і ліг на тому місці.

12. І побачив уві сні: Ось, драбина стоїть на землі, а верхівка її торкається неба; і ось, Ангели Божі піднімаються і спускаються по ній.

13. І ось, Господь стоїть на ній і говорить: Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісаака. Землю, на якій ти лежиш, Я дам тобі й потомству твоєму.

14. І будуть нащадки твої, мов пісок земний, і розповсюдишся до моря, і на схід, і на північ, і на південь; і благословляться в тобі і в насінні твоєму всі племена земні.

15. І ось, Я з тобою; і збережу тебе скрізь, куди ти не підеш, і наверну тебе до цієї землі; бо Я не залишу тебе, аж доки не виконаю того, що Я сказав тобі.

16. Яків пробудився зі сну свого і сказав: Справді Господь присутній на цьому місці, а я не знав!

17. І злякався, і сказав: Яке страшне це місце! Це не щось інше, як дім Божий, це ворота небесні.

18. І підвівся Яків рано-вранці і взяв камінь, котрого поклав узголів'ям, і поставив його пам'ятником; і вилив єлей на нього.

19. І назвав ім'я місцю тому Бет-Ел; а попереднє ім'я того міста було: Луз.

20. І склав Яків обітницю, сказавши: Якщо Бог буде зі мною, і збереже мене на шляху цім, котрим я іду, і дасть мені хліб їсти і одежу одягатися,

21. І я з миром повернуся в дім батька мого, і буде Господь моїм Богом,

22. То цей камінь, якого я поставив пам'ятником, буде домом Божим; і з усього, що Ти, Боже, даруєш мені, я дам Тобі десяту частину.