Буття 42 Йосип гостинно стрічає братів своїх.

1. І довідався Яків, що в Єгипті є хліб, і сказав Яків синам своїм: Що ви зволікаєте?

2. І сказав: Ось, я чув, що є хліб у Єгипті; підіть туди і купіть нам звідти хліба, щоб нам жити і не вмерти.

3. Десять братів Йосипових пішли купити хліба в Єгипті.

4. А Веніямина, брата Йосипового, не послав Яків з братами його, бо сказав: Щоб не сталося з ним лиха.

5. І прийшли сини Ізраїлеві купляти хліб, разом з іншими людьми; бо на землі ханаанській був голод.

6. А Йосип був розпорядником у країні тій, він і продавав хліб всьому народові країни. Брати Йосипові прийшли і вклонилися йому лицем до землі.

7. І побачив Йосип братів своїх, і впізнав їх, але вдав, наче не знає їх, і розмовляв з ними суворо, і сказав їм: Звідки ви прийшли? Вони сказали: Із землі ханаанської, купити харчів.

8. Йосип упізнав братів своїх, але вони не впізнали його.

9. І пригадав Йосип сни, котрі снилися йому; і сказав їм: Ви підглядачі, ви прийшли розвідати, що безборонне в країні цій.

10. Вони сказали йому: Ні, наш пане: служники твої прийшли купити харчів.

11. Ми всі – діти одного чоловіка; ми люди чесні; служники твої не були підглядачами;

12. Він сказав їм: Ви прийшли подивитися безборонне в країні цій.

13. Вони сказали: Нас, служників твоїх, дванадцять братів; ми є сини одного чоловіка в краю ханаанськім, і ось, менший тепер з батьком нашим, а одного не стало.

14. І сказав їм Йосип: Це ж саме я казав вам, що ви підглядачі.

15. Ось у який спосіб ви будете випробувані; [клянусь] життям фараона, ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди менший брат ваш.

16. Пошліть одного з вас, і нехай він приведе брата вашого; а вас затримають. І відкриється, чи правда у вас; а якщо ні, [то клянуся] життям фараона, що ви вивідувачі.

17. І віддав їх під варту на три дні.

18. І сказав їм Йосип третього дня: Ось, що зробіть, і залишитеся живі; бо я боюся Бога.

19. Якщо ви люди чесні, то одного брата із вас нехай утримують в домі, де ви ув'язнені, а ви підете, відвезете хліб, заради голоду в родинах ваших.

20. А брата вашого меншого приведіть до мене, щоб справдилися слова ваші, і щоб не вмерти вам. Так вони й учинили.

21. І говорили вони один до одного: Справді нас покарано за гріх супроти брата нашого; ми бачили страждання душі його, коли він благав нас, але ми не почули; за те й учинилося нам горе оце.

22. Рувим відповідав їм і сказав: Чи не говорив я вам: Не грішіть супроти юнака? Аж ви не послухали; ось за кров його маємо відплату.

23. А того не відали вони, що Йосип розуміє їхню мову, хоч і був між ними перекладач.

24. І відійшов од них і заплакав. І повернувся до них, і говорив з ними, і, взявши з них Симеона, зв'язав його перед їхніми очима.

25. І наказав Йосип виповнити мішки їхні хлібом, а срібло їхнє повернути кожному в мішок його, і дати їм припасів на дорогу. Так і вчинено з ними.

26. Вони поклали хліб свій на віслюків своїх і рушили звідти.

27. І розв'язав один [із них] мішка свого, щоб дати корму віслюкові своєму на ніч; і побачив срібло своє в гузирі мішка його.

28. І сказав своїм братам: Срібло моє повернули, ось воно у моєму мішку. І згнітилося серце їхнє, і вони з трепетом один одному говорили: Що це Бог учинив з нами?

29. І прийшли до Якова, батька свого, на землі ханаанській, і розповіли йому про все, що сталося з ними, говорячи:

30. Володар країни тієї говорив з нами суворо, і має нас за вивідувачів країни тієї.

31. І сказали ми йому: Ми люди чесні; ми не були вивідувачами;

32. Нас є дванадцять братів, синів батька нашого, одного не стало, а менший тепер з батьком нашим у краю ханаанськім.

33. І сказав нам володар тієї країни: Ось як довідаюся я, чи порядні ви люди; залишіть у мене брата одного з вас, а ви візьміть хліб заради голоду в родинах ваших, і рушайте.

34. І приведіть до мене меншого брата вашого; і довідаюся я, що ви не вивідувачі, але люди чесні; віддам вам брата вашого, і ви зможете торгувати в цій країні.

35. Коли ж вони випорожняли мішки свої, то у кожному в гузирі срібло їхнє. І побачили вони вузлики срібла свого, вони і батько їх, і злякалися.

36. І сказав їм Яків, батько їхній: Ви позбавили мене дітей: Йосипа немає і Симеона немає; і Веніямина взяти хочете, – все це на мене!

37. І сказав Рувим батькові своєму, кажучи: Убий двох моїх синів, якщо я не приведу його до тебе; віддай його в руки мої, і я поверну його тобі.

38. Він сказав: Не піде мій син з вами; тому що брат його загинув, і він один лишився. Якщо станеться з ним лихо в дорозі, яку будете долати, то зведете мене і сивину мою печаллю в могилу.

 

 

 

Буття 43 Друге відвідання Єгипту братами з Веніямином.

1. Голод посилився на землі.

2. І коли вони поїли хліб, котрий привезли з Єгипту, тоді батько їхній сказав їм: Рушайте знову, купіть нам трохи харчів.

3. І сказав йому Юда, кажучи: Той чоловік рішуче оголосив нам, сказавши: Не з'являйтеся до мене перед очі, якщо брата вашого не буде з вами.

4. Якщо пошлеш із нами брата нашого, то підемо і купимо тобі харчів.

5. А якщо не пошлеш, то не підемо, бо той чоловік сказав нам: Не з'явитеся до мене перед очі, якщо брата вашого не буде з вами.

6. Ізраїль сказав: Для чого ви вчинили мені таке лихо, сказавши тому чоловікові, що у вас є ще один брат.

7. Вони сказали: Розпитував той чоловік про нас і про родинні зв'язки наші, кажучи: Чи живий ще батько ваш? Чи є у вас ще брат? Ми й оповіли йому, давши відповідь на ці запитання. Чи могли ми знати, що він скаже: Приведіть брата вашого?

8. А Юда сказав Ізраїлеві, батькові своєму: Відпусти юнака зі мною і ми підведемося й підемо, і живі будемо, і не помремо ні ми, ні ти, ні діти наші.

9. Я відповідаю за нього, з моїх рук вимагатимеш повернення його. Якщо я не приведу його до тебе, і не поставлю його перед очима твоїми, то залишуся я винуватцем перед тобою на всі дні життя.

10. Якби ми не зволікали, то вже навідалися б двічі.

11. Ізраїль, батько їхній, сказав їм: Якщо так, то ось що вчиніть: візьміть із собою плодів землі цієї, і віднесіть у дарунок тому чоловікові трохи меду, трохи бальзаму, стиракси і ладану, фісташків і мигдальних горіхів.

12. Візьміть також інше срібло в руки ваші, а срібло, яке вам у мішки поклали, поверніть руками вашими: може, це недогляд.

13. І брата вашого візьміть і, підвівшися, знову підіть до того чоловіка.

14. А Бог всемогутній нехай дасть вам знайти милість у того чоловіка, щоб він відпустив вам і другого брата вашого Веніямина. А мені, якщо вже бути бездітним, то нехай буду бездітним.

15. І взяли ті люди дари оці, і срібла удвічі взяли в руки свої, і Веніямина, і звелися, і пішли до Єгипту, і постали перед очі Йосипові.

16. Йосип, побачивши між ними Веніямина, сказав управителеві дому свого: Заведи цих людей у дім і заколи що-небудь з худоби, і приготуй, бо зі мною будуть обідати ці люди опівдні.

17. І вчинив той чоловік, як звелів Йосип, і завів тих людей у дім Йосипів.

18. І злякалися ці люди, коли їх завели в дім Йосипів, і сказали: Це за срібло, яке повернули були в мішки наші, а тепер заводять у дім сей, щоби звинуватити нас і, напавши на нас, полонити нас у рабство, і віслюків наших.

19. І підійшли вони до управителя дому Йосипового, і почали говорити йому біля дверей дому,

20. І сказали: Послухай, володарю наш, ми приходили вже передніше, щоб купити харчів,

21. І сталося, що коли прийшли ми на нічліг і відкрили мішки наші, то побачили срібло кожного з нас у гузирях мішків, срібло наше за вагою його, і ми повертаємо його своїми руками.

22. А для закупівлі харчів ми принесли інше срібло в руках наших. Ми не знаємо, хто поклав срібло наше в мішки наші.

23. Він сказав: майте спокій, не страхайтеся; Бог ваш і Бог батька вашого дав вам скарб у мішках ваших; срібло ваше дійшло до мене. І привів до них Симеона.

24. І завів той чоловік людей цих у дім Йосипів, і дав води, і вони омили ноги свої, і дав поживи віслюкам їхнім.

25. І вони приготували дарунки до приходу Йосипа опівдні; бо прочули, що там будуть їсти хліб.

26. І прийшов Йосип додому; і вони принесли йому в дім дарунки, які були в руках їхніх, і вклонилися йому до землі.

27. Він запитав їх про здоров'я, і сказав: Чи здоровий батько ваш старець, про якого ви говорили? Чи живий він ще?

28. Вони сказали: При здоров'ї служник твій, батько наш, ще живий. І впали на коліна, і вклонилися.

29. І підніс очі свої, і побачив Веніямина, брата свого, сина матері своєї, і сказав: Це брат ваш менший, про котрого ви оповідали мені? І сказав: Нехай буде милість Божа з тобою, сину мій!

30. І квапливо вийшов Йосип, тому що спалахнула любов до брата його, і він замалим не заплакав, і зайшов у внутрішню кімнату, і плакав там.

31. І, вмивши лице, вийшов і, стримуючи себе, сказав: Подавайте страви.

32. І подали йому окремо, і їм окремо, і єгиптянам, які обідали з ним, окремо; бо єгиптяни не можуть їсти з євреями, через те, що це мерзота для єгиптян.

33. І сіли вони перед ним, першо–вроджений за першовродженням його, і молодший по молодості його і дивувалися ці люди один перед одним.

34. І посилалися їм страви від нього; і частка Веніямина була вп'ятеро більша часток кожного з них. І пили, і вельми раділи вони з ним.

 

 

 

Буття 44 Великий страх заполонив братів Йосипових

1. І наказав [Йосип] управителеві дому свого, кажучи: Виповни мішки цих людей харчами, скільки вони можуть понести, і срібло кожного поклади в отвір мішка його;

2. А чашу мою, чашу срібну, поклади в отвір мішка молодшого, разом із сріблом за куплений ним хліб. І вчинив той за словом Йосипа, котре він сказав.

3. Удосвіта, коли розвиднілося, цих людей відпустили, їх і віслюків їхніх.

4. Ще не вельми далеко відійшли вони од міста, як Йосип сказав управителеві дому свого: Рушай, наздожени цих людей, і, коли доженеш, скажи їм: Чому ви заплатили злом за добро?

5. Хіба це не та [чаша], з котрої п'є володар мій? І він, гадаючи на ній, справді провіщає. Недобре ви це вчинили.

6. Він догнав їх, і переказав їм ці слова.

7. Вони сказали йому: Для чого володар наш говорить такі слова? Нехай Бог боронить, щоб служники твої скоїли такий вчинок.

8. Ось срібло, знайдене нами в отворах мішків наших, ми повернули його тобі, принесли із краю ханаанського: як же нам украсти з дому володаря твого срібло чи золото?

9. У кого з служників твоїх знайдеться, тим смерть; і ми будемо рабами володареві нашому.

10. Він сказав: Гаразд; як ви сказали, так нехай і станеться: У кого знайдеться [чаша], той буде мені служником, а ви будете вільні.

11. Вони квапливо опустили кожний свого мішка на землю, і кожний відкрив мішка свого.

12. Він обшукав, почавши із старшого, і скінчив молодшим, і знайшлася чаша у мішку Веніяминовому.

13. І розідрали вони одяг свій, і, поклавши кожний на віслюка поклажу свою, повернулися в місто.

14. І прийшли Юда і брати його у дім Йосипів, котрий був ще вдома, і впали перед ним на землю.

15. Йосип сказав їм: За що це ви вчинили так? Хіба ви не знали, що такий чоловік, як я, справді пророкує?

16. Юда сказав: Що нам відповісти володареві нашому? Що говорити? Чим виправдатися? Бог знайшов неправду служників твоїх; ось, ми служники володарю нашому, і ми, і той, у чиїх руках знайшлася чаша.

17. Але [Йосип] сказав: Ні, я цього не зроблю; той, у чиїх руках знайшлася чаша, буде мені служником, а ви підете з миром до вашого батька.

18. І підійшов Юда до нього і сказав: Володарю мій, дозволь служникові твоєму сказати слово у вуха володаря мого, і не прогнівайся на служника твого; тому що ти, як сам фараон.

19. Володар мій запитував служників своїх, кажучи: Чи є у вас батько, або ж брат?

20. Ми сказали володареві нашому, що є у нас батько в похилих літах, і молодший син, син старості, котрого брат помер, а він залишився один [від] матері своєї, і батько любить його.

21. А ти сказав служникам твоїм: Приведіть його до мене, щоб мені глянути на нього.

22. Ми сказали володарю нашому: Юнак не може залишити батька свого; і якщо він залишить батька свого, то цей помре.

23. Але ти сказав служникам твоїм: Якщо не прийде з вами молодший брат ваш, то ви більше не з'являйтеся перед моїм лицем.

24. Коли ми прийшли до служника твого, батька нашого, то переказали йому слова володаря мого.

25. І сказав батько наш: Рушайте знову, і купіть нам трохи харчів.

26. Ми сказали: Не можна нам рушати; а якщо буде з нами менший брат наш, то підемо; тому що не можна нам бачити лице того чоловіка, якщо не буде з нами меншого брата нашого.

27. І сказав нам служник твій, батько наш: Ви знаєте, що дружина моя породила мені двох [синів].

28. Один пішов від мене, і я сказав: Мабуть, розтерзали його; і я не бачив його донині.

29. Якщо й цього візьмете від очей моїх, і станеться з ним лихо, то зведете сивину мою від горя в могилу.

30. Тепер, якщо я прийду до служника твого, батька нашого, і не буде з нами юнака, з душею котрого пов'язана душа його,

31. То він, забачивши, що немає сина, помре; і зведуть служники твої сивину служника твого, батька нашого, з печаллю в гріб.

32. Причому, я, служник твій, взявся відповідати за юнака батькові моєму, сказавши: Якщо не приведу його до тебе, то залишуся винуватцем перед батьком моїм у всі дні життя.

33. Отже, нехай же я, служник твій, замість юнака залишуся рабом у володаря мого; а юнак нехай рушає з братами своїми.

34. Бо як піду я до батька мого, коли юнака не буде зі мною? Я побачив би лихо, котре учинилося б моєму батькові.

 

 

 

Буття 45 Йосип відкривається братам своїм.

1. Йосип не зміг більше себе стримати перед усіма, які стояли біля нього, і закричав: Виведіть звідси всіх! І не залишилося коло Йосипа нікого, коли відкрився він братам своїм.

2. І голосно заридав він, і почули єгиптяни, і почув палац фараонів.

3. І сказав Йосип братам своїм: Я – Йосип, чи живий іще мій батько? Але брати не могли відповідати йому; тому що вони зніяковіли перед ним.

4. І сказав Йосип братам своїм: Підійдіть до мене. Вони підійшли. Він сказав: Я – Йосип, брат ваш, котрого ви продали до Єгипту.

5. Але тепер не сумуйте, і не шкодуйте за тим, що ви продали мене сюди, тому що Бог послав мене перед вами для збереження вашого життя.

6. Бо тепер лиш два роки голоду на землі; а попереду ще п'ять літ, коли ні орати, ані жнивувати не будуть.

7. Бог послав мене перед вами, щоб залишити вас на землі і зберегти ваше життя значним захистом.

8. Отже, не ви послали мене сюди, але Бог, котрий і поставив мене батьком фараонові і розпорядником у всьому його домі, і володарем на всій землі єгипетській.

9. Рушайте швидше до батька мого і скажіть йому: Так говорить син твій Йосип: Бог поставив мене володарем над усім Єгиптом, прийди до мене, не зволікай.

10. Ти будеш жити на землі Ґошен; і будеш поблизу від мене, ти і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна й велика худоба твоя, і все твоє.

11. І прогодую тебе там, бо голод буде ще п'ять літ; щоб не зазнав ти нужди, ти, і дім твій, і все твоє.

12. І ось очі ваші, і очі брата мого Веніямина бачать, що це мої уста говорять до вас.

13. Розкажіть моєму батькові про славу мою в Єгипті і про все, що ви бачили; і приведіть скорше батька мого сюди.

14. І припав він до брата свого Веніямина, і плакав; і Веніямин плакав на грудях його.

15. І цілував усіх братів своїх, і плакав, обіймаючи їх. Потім говорили з ним брати його.

16. І долинула у палац фараонів чутка, що прийшли брати Йосипові, і приємно було фараонові, і служникам його.

17. І сказав фараон Йосипові: Скажи братам твоїм: Ось що учиніте: Нав'ючте скотину вашу, і рушайте в край ханаанський;

18. І заберіть батька вашого і, родини ваші, і прийдіть до мене; я дам вам найкраще в країні Єгипетській, і ви будете їсти щедроти землі.

19. А тобі велю сказати їм: Оце зробіть: Візьміть собі в країні Єгипетській колісниць для дітей ваших і для дружин ваших, і привезіть батька вашого і прийдіть;

20. І не шкодуйте речей ваших, бо найкраще із усієї країни Єгипетської дам вам.

21. Так і вчинили сини Ізраїлеві. І дав їм Йосип колісниці за наказом фараона, і дав їм харчів на дорогу.

22. Кожному з них він дав переміну одягу, а Веніяминові дав триста срібняків і п'ять перемін одягу.

23. Також і батькові своєму послав він десять віслюків, нав'ючених найкращими [виробами] єгипетськими, і десять віслючок, нав'ючених зерном і припасами батькові своєму в дорогу.

24. І відпустив братів своїх, і вони пішли. І сказав їм: Не сваріться в дорозі.

25. І пішли вони з Єгипту, і прийшли на землю ханаанську до Якова, батька свого.

26. І повідали йому, звістивши: Йосип живий, і тепер володарює над усією землею єгипетською. Але серце його засмутилося, бо він не вірив їм.

27. Коли ж вони переказали йому всі слова Йосипові, котрі він їм говорив; і коли побачив колісниці, які надіслав Йосип, щоби везти його; тоді ожив дух Якова, батька їхнього.

28. І сказав Ізраїль: Досить, ще живий син мій Йосип; Піду і побачу його, перед тим, як помру.