Буття 36 Родовід Ісава
1. Ось родовід Ісава, тобто Едома.
2. Ісав узяв собі дружин із дочок ханаанських: Аду, доньку Елона хеттеянина, і
Оголіваму, дочку Ани, сина Ців'она хіввеянина
3. І Босмат, дочку Ізмаїла, сестру Невайотову,
4. Ада породила Ісавові Еліфаза; Босмат породила Реуїла.
5. Оголівама породила Суша, Ялама і Кораха. Це сини Ісава, які народилися йому
на землі ханаанській.
6. І взяв Ісав дружин своїх і синів своїх, і дочок своїх, і всіх людей дому
свого, і череди свої, і всю скотину свою, і увесь маєток свій, котрого він
надбав на землі ханаанській, і рушив на [другу] землю від лиця Якова, брата
свого.
7. Тому що маєтності їхні були такими великими, що вони не могли жити разом, і
земля мандрування їхнього не вміщувала їх з причини значної кількости їхніх
черед.
8. І оселився Ісав на горі Сеїр, Ісав, він же Едом.
9. І ось родовід Ісава, батька Едому, на горі Сеїр.
10. Ось ймення синів Ісава: Еліфаз, син Ади, дружини Ісава, і Реуїл, син Босмати,
дружини Ісава.
11. У Еліфаза були сини: Теман, Омар, Цефо, Ґатам і Кеназ.
12. А Тимна була наложниця Еліфаза, сина Ісава; і породила Еліфазові Амалика.
Ось сини Ади, дружини Ісава.
13. І ось сини Реуїла: Нагат і Зера, Шамма і Мізза. Це сини Босмати, дружини
Ісава.
14. А оці були сини Оголівами, доньки Ани, сина Ців'она, дружини Ісава: вона
породила Ісаву Єуша, Ялама і Кораха.
15. Ось старшини синів Ісава. Сини Еліфаза, первістка Ісава: старший Теман,
старший Омар, старший Цефо, старший Кеназ.
16. Старший Корах, старший Ґатам, старший Амалик. Ці старшини Еліфазові на
землі Едома; це сини Ади.
17. А це сини Реуїла, сина Ісава: старший Нагат, старший Зерах, старший Шамма,
старший Мізза. Оці старшини Реуїлові на землі Едома; ці сини Босмати, дружини
Ісава.
18. А це сини Оголівами, дружини Ісава: старший Еуш, старший Ялам, старший
Корах. Ці старшини Оголівами, дочки Ани, дружини Ісава.
19. Ось сини Ісава, і ось старшини їхні. Це Едом.
20. Це сини Сеїра хореянина, які жили на землі тій: Лотан, Шовал, Ців'он, Ана.
21. Дішон, Ецев і Дішан. Оце старшини хореїв, синів Сеїра, на землі Едома.
22. Сини Лотана були: Хорі і Гемам; а сестра у Лотана: Тимна.
23. Оці сини Шовала: Алван, Манахат, Евал, Шефо і Онам.
24. А оці сини Ців'она: Айя і Ана. Це той Ана, який знайшов теплі води в
пустелі, коли пас віслюків Ців'она, батька свого.
25. А це діти Ани: Дішон і Оголівама, дочка Ани.
26. А оці сини Дішона: Хемдан, Ешбан, Ітран і Керан.
27. Оці сини Ецера: Білган, Зааван і Акан
28. Оце сини Дішана: Уц і Аран.
29. А це сини старшини хореїв: старший Лотан, старший Шовал, старший Ців'он,
старший Ана.
30. Старший Дішон, старший Ецер, старший Дішан. Ось старшини хореїв, за віком
їхнім на землі Сеїр.
31. Ось царі, які царювали на землі Едома, передніше царювання царів над синами
Ізраїля:
32. Царював у Едомі Бела, син Беора, а ім'я місту того – Дінгава.
33. І помер Бела, і зацарював Йовав, син Зераха із Боцри.
34. Помер Йовав, і зацарював після нього Хушам, із землі теманіян.
35. І вмер Хушам, і зацарював після нього Гадад, син Бедадів, котрий переміг
мідіян на полі Моава; ім'я міста того Авіт.
36. І вмер Гадад, і зацарював після нього Самла з Машеку.
37. І вмер Самла, і зацарював по ньому Саул із Реховоту, що біля річки.
38. І вмер Саул, і зацарював по ньому Баал-Ханан, син Ахбора.
39. І вмер Баал-Ханан, син Ахборів, і зацарював по ньому Гадад; ім'я міста його
– Пау; ім'я дружини його Мегетав'іл, донька Матреди, доньки Ме-Загава.
40. Це – імена старшин Ісавових, за племенами їхніми, за краями їхніми, за
іменами їхніми: старший Тимна, старший Алва, старший Етет.
41. Старший Оголівама, старший Ела, старший Пінон,
42. Старший Кеназ, старший Теман, старший Мівцар.
43. Старший Маґдіїл, старший Ірам. Ось старшини Едому, за їхніми селищами, на землі володіння їхнього. Ось Ісав, батько Едому.
Буття 37 Яків та його родина, Йосип - улюблений син його.
1. Яків жив на землі мандрування батька свого, на землі ханаанській.
2. Ось життя Якова. Йосип, сімнадцятирічний, випасав скотину разом із братами
своїми, будучи юнаком, із синами Білги і з синами Зілпи, дружин батька свого. І
переказував Йосип недобрі про них чутки батькові їхньому.
3. Ізраїль любив Йосипа більше, аніж усіх синів своїх, тому що він був сином
старості його, і пошив йому картатий одяг.
4. І побачили брати його, що батько їхній любить його більше, аніж усіх братів
його, і зненавиділи його, і не могли розмовляти з ним приязно.
5. І бачив Йосип сон, і розповів братам своїм: і вони зненавиділи його ще більше.
6. Він сказав їм: Прошу вас, вислухайте оповідь про сон, якого я бачив:
7. Ось ми в'яжемо снопи посеред поля; І ось, мій сніп підвівся, і постав прямо,
і ось, ваші снопи поставали кружма і вклонилися моєму снопові.
8. І сказали йому брати його: Невже ти будеш царювати над нами? Невже будеш
володіти нами? І зненавиділи його ще глибше за сни його і за слова його.
9. І бачив він ще один сон, і оповів про нього братам своїм, кажучи: Ось, я
бачив іще сон: ось, сонце і місяць, і одинадцять зірок поклоняються мені.
10. І він оповів [те] батькові своєму і братам своїм; і дорікнув йому батько
його, і сказав йому: Що це за сон, котрого ти бачив? Невже я, і твоя мати, і
твої брати прийдемо поклонитися тобі до землі?
11. Брати його гнівалися на нього; а батько його завважив це слово.
12. Брати його пішли пасти скотину батька свого в Сихем.
13. І сказав Ізраїль Йосипові: Брати твої хіба не пасуть у Сихемі? Піди, я
пошлю тебе до них. Він одказував йому: Ось я.
14. І він сказав йому: Прохаю тебе, іди, поглянь, чи здорові брати твої і чи на
місці скотина, і принеси мені відповідь. І послав його з долини Хевронської; і
він прийшов у Сихем.
15. І знайшов його якийсь чоловік заблуклим у полі, і запитав його той чоловік,
говорячи: Чого ти шукаєш?
16. Він сказав: Я шукаю братів моїх; скажи мені, де вони пасуть?
17. І сказав той чоловік: Вони пішли звідси; бо я чув, як вони говорили: Підемо
в Дотан. І пішов Йосип за братами своїми, і знайшов їх у Дотані.
18. І побачили вони його здалеку, і передніше, аніж він наблизився до них,
почали плекати супротив нього думку, щоб убити його.
19. І сказали один одному: Ось, іде сновидець.
20. Підемо тепер, і уб'ємо його, і кинемо його в який-небудь яр, і скажемо, що
хижий звір ізжер його; і побачимо, що буде з його снів.
21. І почув про це Рувим, і врятував його від рук їхніх, сказавши: Не уб'ємо
його.
22. І сказав їм Рувим: Не проливайте крови; вкиньте його в рів, який у пустелі,
а рук не накладайте на нього. [А все це говорив він], щоб захистити його від
рук їхніх і повернути його до батька його.
23. Коли Йосип прийшов до братів своїх, вони стягнули з Йосипа одежу його,
одежу барвисту, котра була на ньому;
24. І взяли його і вкинули до рову; а рів той був порожній, води в ньому не
було.
25. І присіли вони їсти хліб, і, озирнувшись, побачили: Ось, іде із Ґілеаду
караван ізмаїлтян, і верблюди їхні несуть стираксу, бальзам і ладан: ідуть
вони, щоб завезти це до Єгипту.
26. І сказав Юда братам своїм: Яка користь, якщо ми уб'ємо брата нашого і
приховаємо кров його?
27. Ходімо, продамо його Ізмаїлтянам, а руки наші хай не будуть на ньому; бо
він брат наш, плоть наша. Брати пристали на його думку.
28. І, коли проходили купці мідіянські, витягли Йосипа з рову, і продали Йосипа
Ізмаїлтянам за двадцять срібняків, а вони відвели Йосипа до Єгипту.
29. А Рувим прийшов знову до рову; і ось, нема Йосипа в рові. І розідрав він
одежу свою,
30. І повернувся до братів своїх, і сказав: Юнака немає, а я, куди я подінуся?
31. І взяли одежу Йосипову, і закололи козла, і вимазали одежу кров'ю;
32. І послали картату одежу, і принесли батькові своєму, і сказали: Ми це
знайшли; поглянь, чи не сина твого ця одежа, чи ні?
33. Він упізнав її, і сказав: [Це] одежа сина мого; хижий звір ізжер його;
певне, розтерзаний Йосип.
34. І розідрав Яків одяг свій, і поклав рам'я на плечі свої, і оплакував сина
свого багато днів.
35. І зібралися всі сини його, всі дочки його, щоб утішити його; але він не
хотів жодної втіхи, і сказав: Із печаллю зійду до сина мого в могилу. Так оплакував
його батько його.
36. Мідіяніти продали його у Єгипті Потіфарові, двірцевому вельможі фараоновому, старшині варти.
Буття 38 Гріх Юди
1. У той час Юда відійшов од братів своїх, і оселився поблизу одного
адулламійця, на ім'я Хіра.
2. І побачив там Юда доньку одного ханаанця, на ім'я Шуа; і взяв її, і увійшов
до неї.
3. Вона зачала, і породила сина; і дав йому ім'я: Ер.
4. І зачала знову, і породила сина, і дала йому ім'я: Онан.
5. І ще породила сина, і дала йому ім'я: Шела. Юда був у Кезиві, коли вона
породила його.
6. І взяв Юда дружину Ерові, первісткові своєму; ім'я її – Тамар.
7. Але Ер, первісток Юдин, був лихий в очах Господа, і Господь позбавив його
життя.
8. І сказав Юда Онанові: Увійди до дружини брата твого, одружися з нею, як
дівер, аби продовжити потомство братові твоєму.
9. Онан знав, що потомство буде не його, тож коли він увіходив до жінки брата
свого, то викидав насіння на землю, щоб не дати потомства братові своєму.
10. Недобре було перед очима Господа те, що він робив, і Він умертвив його.
11. І сказав Юда Тамарі, невістці своїй: Живи вдовою в домі батька твого, доки
підросте Шела, син мій. Тому що подумки міркував: Щоб і цей не вмер, як брати
його. Тамар пішла, і почала жити в домі батька свого.
12. Минуло багато часу, і вмерла донька Шуї, дружина Юдина. Юда, утішившись,
пішов у Тімну, де стригли скотину його, сам і Хіра, друг його з Адулламу.
13. І повідали Тамарі, говорячи: Ось, свекор твій іде у Тімну, стригти овець
своїх.
14. І скинула вона з себе одежу вдівства свого, запнулася покривалом, і,
затулившись, сіла біля воріт Енаїму, який по дорозі у Тімну, тому що бачила, що
Шела виріс, а її не дали йому за дружину.
15. І побачив її Юда, і мав її за повію, бо вона запнула лице своє.
16. Він завернув до неї, і сказав: Прошу тебе, дай увійду я до тебе. Бо не
знав, що це невістка його. Вона сказала: Що ти даси мені, якщо увійдеш до мене?
17. Він сказав: Я надішлю тобі козеня з отари. Вона сказала: Чи даси мені
заставу, поки пришлеш?
18. Він сказав: Яку дати тобі заставу? Вона сказала: Печатку твою, яка на руці
твоїй, перев'язь та палицю, що в руці твоїй. І дав їй, і увійшов до неї, і вона
завагітніла від нього.
19. А відтак вона повернулася додому, скинула з себе покривало, і одяглася знову
в одежу вдівства свого.
20. А Юда послав козеня через друга свого адулламійця, щоб забрати заставу з
руки жінки; але той не знайшов її.
21. І запитав мешканців того краю, кажучи: Де блудниця, [котра була] в Енаїмі
при дорозі? Але вони сказали: Тут не було блудниці
22. І повернувся він до Юди і сказав: Я не знайшов її, і мешканці місцини тієї
сказали: Тут не було блудниці.
23. Юда сказав: Нехай вона візьме собі, але щоб не почали над нами сміятися;
Ось, я посилав це козеня, але ти не знайшов її.
24. Минуло близько трьох місяців, і сказали Юді, кажучи: Тамар, невістка твоя,
зблудила, і ось, вона вагітна від блуду. Юда сказав: Виведіть її, хай її
спалять.
25. Та коли повели її, вона послала переказати свекрові своєму: Я вагітна від
того, чиї ці речі. І сказала: Я благаю тебе, впізнай, чия це печатка і
перев'язь, і палиця.
26. Юда впізнав, і сказав: Вона слушніша від мене, бо я не дав її Шелі, синові
моєму. І не пізнавав її більше.
27. Під час пологів у неї виявилося, що близнята в лоні її.
28. І коли почалися пологи у неї, то з'явилася рука, і повитуха схопила й
прив'язала до руки червону нитку, сказавши: Цей вийшов перший.
29. Але він забрав руку свою; і ось, вийшов брат його. І вона сказала: Це ж як
ти розірвав перепону? І названо йому ім'я Перец.
30. Потім вийшов брат його з червоною ниткою на зап'ясті; І названо йому ім'я: Зерах.
Буття 39 Йосип у Потіфара; спроба спокушення, і в'язниця
1. А Йосипа одвели до Єгипту; і купив його з рук ізмаїлтян, які прийшли туди,
єгиптянин Потіфар, двірський вельможа фараонів, старший варти.
2. І був Господь з Йосипом: він мав успіхи у справах, і жив у домі володаря
свого, єгиптянина.
3. І побачив володар його, що Господь з ним, і що у всьому, що він чинить,
Господь сприяв йому в ділах його.
4. І здобув Йосип прихильність в очах його, і служив йому. І він поставив його
над домом своїм, і все, що мав, віддав на руки його.
5. І з того часу, як він поставив його над домом своїм і над усім, що він мав,
Господь благословив дім єгиптянина заради Йосипа, і було благословення Господнє
на всьому, що він мав у домі і в полі.
6. І він залишив усе, що мав, на руках Йосипа; і не знав при ньому нічого,
окрім хліба, якого він їв. А Йосип був гарний станом і вродливий з обличчя.
7. І кинула на Йосипа оком дружина володаря його, і сказала: Візьми мене.
8. Але він відмовився, і сказав дружині володаря свого: Ось, володар мій не
знає при мені нічого в домі, і все, що має, віддає на мої руки.
9. І немає понад мене у домі цьому, і він не заборонив мені анічогісінько,
окрім тебе, тому що ти дружина йому; як же я вчиню це велике зло і згрішу перед
Богом?
10. Коли отак [вона] щоденно вчиняла Йосипові, а він відмовлявся взяти її і
бути з нею,
11. Сталося одного дня, що він зайшов у дім робити діло своє, і нікого із
челяді в домі не було;
12. Вона схопила його за одежу і сказала: Злягайся зі мною. Але він, залишивши
одяг свій у руках її, утік і вибіг геть.
13. А вона, побачивши, що він залишив одежу свою в руках її і вибіг геть,
14. Покликала домашню челядь свою, і сказала їм так: Погляньте, він привів до
нас єврея збиткуватися над нами. Він прийшов до мене, щоби злягти зі мною, але
я закричала щосили,
15. І він, зачувши, що я зчинила гвалт і закричала, залишив мені одежу свою і
вискочив геть – утік.
16. І залишила одяг його у себе до повернення володаря його у дім свій.
17. І переказала йому ті ж слова, кажучи: Служник єврей, котрого ти привів до
нас, приходив до мене згвалтувати мене.
18. Та коли я зчинила ґвалт, і закричала, він залишив у мене одяг свій і втік.
19. Коли той володар його почув слова дружини своєї, котрі вона сказала йому,
кажучи: Так учинив зі мною раб твій, то запалав гнівом;
20. І взяв Йосипа володар його і віддав його до в'язниці, де ув'язнені
невільники царя. І був він там у в'язниці.
21. І Господь був з Йосипом, і зглянувся над ним і виявив ласку в очах старшого
у в'язниці.
22. І віддав старший в'язниці в руки Йосипові усіх невільників, котрі були у
в'язниці, і в усьому, що вони там робили, він був доглядачем.
23. Старший у в'язниці не глядів ні за чим, що було у нього в руках, бо Господь був з [Йосипом], то, що б він не робив, Господь у всьому йому сприяв.
Буття 40 Виночерпій і хлібодар у в'язниці
1. Після цього виночерпій царя єгипетського і пекар завинили перед володарем
своїм, царем єгипетським.
2. І розгнівався фараон на двох двірцевих вельмож своїх: на головного
виночерпія, і на головного пекаря.
3. І віддав їх під варту у дім старшини охорони, у в'язницю, де вже сидів
Йосип.
4. Старший варти доручив Йосипові доглядати їх, і він служив їм. І були вони
якийсь час у в'язниці.
5. Якось однієї ночі виночерпієві і пекареві єгипетського царя приснився у
в'язниці сон, кожному окремо, і особливого змісту.
6. І прийшов до них Йосип уранці, побачив їх, а вони засмучені.
7. І запитав він у фараонових вельмож, виночерпія і пекаря, які знаходилися з
ним під вартою, кажучи: Чому у вас сьогодні сумні обличчя?
8. Вони сказали йому: Ми бачили сни, а розтлумачити їх нікому. Йосип сказав їм:
Чи не від Бога тлумачення? Розкажіть мені.
9. І розповів головний виночерпій Йосипові свій сон, і сказав йому: Мені
снилося, ось виноградна лоза переді мною;
10. На лозі цій три гілки. Вона розвинулась, з'явився на ній квіт, виросли і
дозріли на ній ягоди.
11. І чаша фараонова в руці моїй. Я набрав ягід, видушив їх у чашу фараонову і
подав її в руку фараона.
12. І сказав йому Йосип: Ось тлумачення сну: три гілки – це три дні.
13. За три дні фараон піднесе твою голову, і поверне тебе на місце твоє, і ти
подаси чашу фараонові в руку його, за давнім звичаєм, коли ти був у нього
виночерпієм.
14. Я благаю тебе, ти ж згадай мене, коли добре тобі буде, і вчини мені
добродіяння, і нагадай про мене фараонові, і виведи мене з цього дому.
15. Бо мене викрали із землі євреїв; а також тут я нічого не вчинив, за що
варто було б кинути мене до в'язниці.
16. Головний пекар побачив, що тлумачив він доброзичливо, і сказав Йосипові:
Мені також приснилося, що на голові у мене три корзини грабчастих.
17. І в горішній корзині всілякий харч фараонів, вироби пекаря, і птахи
вибирали їх із корзини на голові моїй.
18. І відповів Йосип, і сказав: Ось тлумачення сну: три корзини – це три дні.
19. За три дні фараон зітне з тебе голову твою, і повісить тебе на дереві, і
птахи будуть видзьобувати плоть твою з тебе.
20. Третього дня, який був днем народин фараонових, вчинив він бенкет для
служників своїх, і згадав про головного виночерпія і головного пекаря, серед
служників своїх.
21. І повернув головного виночерпія на попереднє місце, і він подав чашу в руку
фараонові.
22. А головного пекаря повісив, як розтлумачив їм Йосип.
23. І не згадав головний виночерпій про Йосипа, але забув його.
Буття 41 Сон фараонів
1. За два роки потому приснилося фараонові: Ось, він стоїть біля річки.
2. І ось, вийшли з річки семеро корів, гарних на вигляд, і тлустих плоттю, і
паслися в тростині.
3. Та ось, після них вийшли з річки семеро корів інших, немічних на вигляд і
худих плоттю, і зупинилися біля тих корів, що вже стояли в березі річки.
4. І з'їли немічні корови на вигляд і худющі плоттю сім корів гарних на вигляд
і тлустих. І прокинувся фараон.
5. І заснув знову, і приснилося йому вдруге: Ось на одній стеблині виросло сім
колосків добірних і гарних.
6. Та ось [біля] них виросло сім колосків немічних і висхлих на східному вітрі.
7. І пожерли немічні колоски сім колосків добірних і повних. І прокинувся
фараон, і [зрозумів], [що] це сон.
8. А вранці затривожився дух його, і послав він, і прикликав усіх чаклунів
Єгипту і всіх мудраків його, і розповів їм фараон сон свій; та не було нікого,
хто розтлумачив би сон фараонові.
9. І почав говорити головний виночерпій фараонові, і сказав: Гріхи мої я
пригадую нині;
10. Фараон розгнівався на служників своїх, і віддав мене і головного пекаря під
варту у дім старшини варти.
11. І приснився нам сон однієї ночі, мені і йому, кожному приснився сон
особливої ваги.
12. Там, у в'язниці, був з нами молодий єврей, служник старшини варти. Ми
розповіли йому сни наші, і він розтлумачив нам кожному відповідно до сновидінь.
13. І, як він розтлумачив нам, так і сталося: Мене повернуто на моє місце, а
пекаря повісили.
14. І послав фараон, і покликав Йосипа; і квапливо вивели його з в'язниці. Він
підстригся, перемінив одяг, і прийшов до фараона.
15. Фараон сказав Йосипові: Мені приснився сон, і немає нікого, хто розтлумачив
би його, а про тебе я чув, що ти вмієш тлумачити сни.
16. І відповідав Йосип фараонові, кажучи: Це – не моє. Бог дасть відповідь на
добро фараонові.
17. І сказав фараон Йосипові: Мені приснилося, що стою я на березі річки.
18. І ось, вийшли з річки сім корів тлустих плоттю і гарних на вигляд; і
паслися в тростині.
19. Та ось, після них вийшли сім корів інших, худих плоттю, і дуже негарних на
вигляд; я на всій землі єгипетській не бачив таких худих, як вони.
20. І з'їли худі і негарні корови попередніх семеро корів тлустих.
21. І увійшли тлусті в утробу їхню, але не видно було, що вони увійшли в утробу
їхню. Вони так само були худющі і погані на вигляд, як перше. І я прокинувся.
22. [Потім] приснилося мені: Ось, на одній стеблині виросло сім колосків
добірних і гарних.
23. Та ось, після них виросло сім колосків тонких, хирлявих і висхлих од
східного вітру.
24. І пожерли хирляві колоски сім колосків добірних. Я розповів про це віщунам,
але ніхто не розтлумачив мені.
25. І сказав Йосип фараонові: Сон фараонів один: Що Бог учинить, про те він
звістив фараонові.
26. Сім корів тлустих – це сім літ; сім колосків добірних – це сім літ: сон
один.
27. І сім корів охлялих, і худющих які вийшли після тих, і сім літ, також і сім
колосків хирлявих, висушених східним вітром, це сім літ голоду.
28. Ось чому я сказав фараонові: Що Бог учинить, те Він показав фараонові.
29. Таким чином, настає сім літ великого достатку по всій землі єгипетській.
30. Після них наступить сім літ голоду; і забудеться увесь той достаток на
землі єгипетській, і виснажить голод землю.
31. І вже невгодний буде колишній достаток, з причини голоду, котрий надбіжить,
тому що він буде важкий.
32. А що сон прийшов до фараона вдруге, [це означає], що сказане – справді
Слово Боже, і що невдовзі Бог звершить це.
33. І нині нехай вибере фараон мужа розумного і мудрого, і нехай поставить його
над землею єгипетською.
34. І нехай накаже фараон поставити над землею доглядачів і збирати упродовж
семи років достатку п'яту частину врожаю на землі єгипетській.
35. Нехай вони збирають всілякий хліб цих наступних щедрих років, і зберуть
хліб у містах влади фараонової на харч, і нехай бережуть.
36. І буде цей харч у запасі для країни на сім років голоду, котрі прийдуть на
землю єгипетську, щоб країна не загинула від голоду.
37. Це сподобалося фараонові і всім служникам його.
38. І сказав фараон слугам своїм: Чи знайдемо ми такого, як він, чоловіка, що в
ньому Дух Божий?
39. І сказав фараон Йосипові: Оскільки Бог відкрив тобі все це, то немає такого
розумного і мудрого, як ти;
40. Ти будеш над домом моїм, і твого слова буде дотримуватися увесь народ мій;
лише престолом я буду більший за тебе.
41. І сказав фараон Йосипові: Ось, я настановляю тебе над усією землею
єгипетською.
42. І зняв фараон перстень свій з руки своєї, і надів його на руку Йосипову,
одягнув його у віссонову одежу, повісив золотий ланцюг на шию йому.
43. І наказав везти його на другій із своїх колісниць і вигукувати перед ним:
Поклоняйтеся! І настановив його над усією землею єгипетською.
44. І сказав фараон Йосипові: Я фараон; але без тебе ніхто не піднесе ні руки
своєї, ні ноги своєї, по всій землі єгипетській
45. І назвав Фараон Йосипові ім'я: Цофнат-Панеах; і дав йому за дружину Оснат,
дочку Поті-Фера, жерця з Ону. І пішов Йосип по землі єгипетській.
46. Йосипові було тридцять літ від народження, коли він постав перед фараоном,
царем єгипетським. І вийшов Йосип від лиця фараона, і пройшов по всій землі
єгипетській.
47. А земля в семилітній період достатку приносила [із зернини] по жмені.
48. А він збирав усілякий хліб цілих сім літ [врожайних] на землі єгипетській і
зсипав зерно в міських житницях, у [кожному] місті, яке оточували хлібні поля.
49. І назбирав хліба вельми багато, як піску морського, так що й рахувати
перестав, – так багато було хліба.
50. До лихої пори голоду в Йосипа народилися два сини, котрих породила йому
Оснат, донька Поті-Фера, жерця з Ону.
51. І назвав Йосип ім'я первісткові: Манасія, тому що, [говорив він], Бог дав
мені забути всі гіркоти мої і увесь дім батька мого.
52. А другому назвав ім'я: Єфрем; тому що, [говорив він], Бог учинив мене
плідним на землі страждань моїх.
53. І минуло сім літ достатку, котрий був у країні єгипетській;
54. І надбігли сім літ голоду, як сказав Йосип. І був голод у всіх землях; а на
всій землі єгипетській був хліб.
55. Та коли вся країна єгипетська почала терпіти від голоду, то народ
заповзявся волати до фараона про хліб. І сказав фараон усім єгиптянам: Ходіть
до Йосипа, і робіть усе, що він вам скаже.
56. І був голод по всій поверхні землі, і відчинив Йосип усі житниці, і почав
продавати хліб єгиптянам. Тим часом, голод посилювався у країні єгипетській.
57. Із усіх країн приходили до Єгипту купляти хліб у Йосипа; бо голод посилився на всій землі.
