1. На початку утворив Бог небо i землю.
2. А земля була невидна i пустельна, i морок на поверхнi безоднi; i Дух Божий ширяв над водою.
3. I сказав Бог: Нехай буде свiтло. I вчинилося свiтло.
4. I побачив Бог свiтло, що воно гарне; i вiддiлив Бог свiтло вiд пiтьми.
5. I назвав Бог свiтло днем, а пiтьму нiччю. I був вечiр, i був ранок: день перший.
6. I сказав Бог: Хай буде твердь посеред води, i нехай вiддiляє вона воду од води.
7. I утворив Бог твердь; i вiддiлив воду, котра пiд твердю, од води, котра над твердю. I сталося так.
8. I назвав Бог твердь небом. I був вечiр, i був ранок: день другий.
9. I сказав Бог: Нехай збереться вода, котра пiд небом, в одне мiсце, i нехай з'явиться суходiл. I сталося так.
10. I назвав Бог суходiл землею, а зiбранi води назвав морями. I побачив Бог, що [це] добре.
11. I сказав Бог: Нехай вродить земля траву, ярину, що сiє насiння, дерево плiдне, що приносить за родом своїм плiд, в котрому насiння його на землi. I сталося так.
12. I вродила земля траву, ярину, що сiє насiння за родом її, i дерево, що приносить плiд, в котрому насiння його за родом його. I побачив Бог, що [це] добре.
13. I був вечiр, i був ранок: день третiй.
14. I сказав Бог: Нехай будуть свiтила на твердi небеснiй, для вiдокремлення дня вiд ночi, i для ознак, сезонiв, днiв i рокiв.
15. I нехай будуть вони свiтильниками на твердi небеснiй, щоб освiтлювати землю. I сталося так.
16. I утворив Бог два свiтила великi: свiтило бiльше, для проводу дня, i свiтило менше - для проводу ночi, i зорi;
17. I розмiстив їх Бог на твердi небеснiй, щоб свiтили на землю,
18. I правували днем i нiччю, i вiддiляли свiтло вiд пiтьми. I побачив Бог, що [це] добре.
19. I був вечiр, i був ранок: день четвертий.
20. I сказав Бог: Хай утворить вода удосталь рухливих живих iстот; i птахи нехай полетять над землею, по твердi небеснiй.
21. I утворив Бог рибу велику i всiляку iстоту живу, що рухається, котрих утворила вода за родом їхнiм, i птахiв крилатих за родом їхнiм. I побачив Бог, що [це] добре.
22. I благословив їх Бог, кажучи: Плодiться i розмножуйтеся, i виповнюйте води i моря, i птахи нехай розмножуються на землi.
23. I був вечiр, i був ранок: день п'ятий.
24. I сказав Бог: Нехай витворить земля iстот живих за родом їхнiм, скотину, плазунiв i звiрiв земних за родом їхнiм. I сталося так.
25. I витворив Бог звiрiв земних за родом їхнiм, i скотину за родом її, i всiх плазунiв земних за родом їхнiм. I побачив Бог, що [це] добре.
26. I сказав Бог: Створимо людину за образом Нашим, за подобою Нашою; i нехай володарює вона над рибою морською i над птахами небесними, i над скотиною, i над усiєю землею, i над усiлякою гадиною, що повзає по землi.
27. I витворив Бог людину за образом Своїм, за образом Божим утворив її; чоловiком i жiнкою витворив їх.
28. I благословив їх Бог, i сказав їм Бог: Плодiться i розмножуйтеся, i виповнюйте землю, i володiйте нею, i володарюйте над рибою морською, i над птахами небесними, i над кожною живою твариною, що рухається по землi.
29. I сказав Бог: Ось, Я дав вам усiляку траву, що сiє насiння, котра є на всiй землi, i всiляке дерево, у котрого плiд деревний, що сiє насiння: Це вам буде харчем.
30. А всiм звiрам земним, i всiм птахам небесним, i всiлякому плазуновi, що повзає по землi, у якому життя, [дав] Я всю зелень травну на харчi. I сталося так.
31. I побачив Бог усе, що Вiн утворив, i ось, воно добре вельми. I був вечiр, i був ранок: день шостий.
1. Так витворені небо і земля, і все військо їхнє.
2. І звершив Бог під сьомий день справи Свої, котрі Він чинив, і спочив сьомого дня від усіх справ Своїх, котрі вчинив.
3. І благословив Бог сьомий день, і освятив його; бо цього дня спочив од усіх справ Його, котрі Бог чинив і творив.
4. Ось походження неба і землі, при утворенні їх, того часу, коли Господь Бог утворив землю і небо.
5. І всілякий польовий чагарник, котрого ще не було на землі, і всіляку польову траву, котра ще не росла; бо Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини для обробітку землі;
6. Але пара підносилася від землі, і зрошувала всю поверхню землі.
7. І утворив Господь Бог чоловіка із тліну земного і вдихнув в обличчя його дихання життя, і став чоловік душею живою.
8. І посадив Господь Бог рай в Едені на сході; і поселив там чоловіка, котрого утворив.
9. І виростив Господь Бог із землі всіляке дерево, приємне для ока і придатне для харчу, і дерево життя посеред раю, і дерево пізнання добра і зла.
10. Із Едену витікала річка для зрошення раю, і потім розгалужувалася на чотири ріки.
11. Ім'я однієї Пішон: вона обтікає всю землю Хавила, ту, де золото;
12. І золото цієї землі добре; там бделій і камінь онікс.
13. Ім'я другої ріки Ґіхон, вона обтікає всю землю Куш.
14. Ім'я третьої річки Тигр: вона біжить на сході Ашшуру; А четверта ріка – Єфрат.
15. І взяв Господь Бог чоловіка, і поселив його в саду Еденському, щоб обробляти його і опікуватися ним.
16. І заповідав Господь Бог чоловікові, говорячи: Від усілякого дерева в саду ти будеш вільно їсти;
17. А від дерева пізнання добра і зла не їж від нього; бо того ж дня, котрого ти покуштуєш од нього, смертю помреш.
18. І сказав Господь Бог: Не добре бути чоловікові одному; утворимо йому помічника, відповідного йому.
19. Господь Бог витворив із землі всіх тварин польових і всіх птахів небесних, і привів до чоловіка, аби побачити, як він назве їх, і, щоби, як назве чоловік кожну живу істоту, таким і було б їй ім'я.
20. І назвав чоловік ймення всім тваринам і птахам небесним і всім звірям польовим: але для чоловіка не знайшлося помічника, схожого на нього.
21. І навів Господь Бог на чоловіка міцний сон; і, коли він заснув, узяв одне із ребер його, і затулив те місце плоттю.
22. І утворив Господь Бог із ребра, взятого у чоловіка, жінку, і привів її до чоловіка.
23. І сказав чоловік: Ось, ця кість од кісток моїх і плоть від плоті моєї; вона буде називатися жінкою: бо взята від чоловіка.
24. Тому нехай залишить чоловік батька свого і матір свою, і поєднається з дружиною своєю, і будуть одна плоть.
25. І були обидвоє голі, Адам і дружина його, і не соромилися.
1. Змій був найхитріший з-поміж усіх звірів польових, котрих витворив Господь Бог. І сказав змій жінці: Чи справді сказав Бог: Не їжте від жодного дерева в раю?
2. І сказала жінка змієві: Плоди з дерев ми можемо їсти.
3. Тільки плодів дерева, котре посеред раю, сказав Бог, не їжте і не торкайтеся до них, щоб вам не вмерти.
4. І сказав змій жінці: Ні, не помрете;
5. Але знає Бог, що того дня, котрого ви скуштуєте їх, тоді очі ваші відкриються, і ви будете, як боги, котрі знають добро і зло.
6. І побачила жінка, що дерево добре на поживу, і що воно приємне для очей, бо вчиняє мудрим, і взяла плодів його, і спожила, і дала також чоловікові своєму, і він їв.
7. І поглибшав зір у них обидвох, і довідалися, що голі, і позшивали оливкове листя і поробили собі пояси.
8. І почули голос Господа Бога, Який простував раєм у пору денної прохолоди, і сховався Адам і дружина його від Господа Бога поміж деревами раю.
9. І покликав Господь Бог Адама, і сказав йому: Де ти?.
10. Він сказав: Голос Твій я почув у раю, і злякався, бо я голий, і сховався.
11. І сказав (Бог): Хто сказав тобі, що ти голий? Чи не їв ти з дерева, з котрого Я заборонив тобі їсти?
12. Адам сказав: Жінка, котру Ти дав мені, вона дала мені з дерева, і я спожив.
13. І сказав Господь Бог жінці: Нащо ти оце вчинила? Жінка сказала: Змій обдурив мене, і я їла.
14. І сказав Господь Бог змієві: За те, що ти вчинив це, проклятий ти перед усіма тваринами і перед усіма звірами польовими; ти будеш повзати на череві своєму, і будеш їсти тлін упродовж днів життя твого.
15. І ворожнечу покладу між тобою і поміж жінкою, і поміж насінням твоїм (нащадками) і насінням її, воно буде вражати тебе в голову, а ти будеш жалити його в п'яту.
16. А жінці сказав: Множачи, помножу скорботу твою у вагітності твоїй; у стражданнях будеш народжувати дітей; і до чоловіка твого потяг твій, і він буде панувати над тобою.
17. Адамові ж сказав: За те, що ти вчинив за словом дружини твоєї і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе; зі скорботою будеш харчуватися з неї у всі дні життя твого.
18. Терня і будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польову траву.
19. У поті лиця твого їстимеш хліб, доки не повернешся в землю, з котрої тебе взято; бо ти є тлін і в тлін повернешся.
20. І назвав Адам ім'я дружині своїй Єва, бо стала вона матір'ю всіх живих.
21. І вчинив Господь Бог Адамові і дружині його одяг шкіряний і одягнув їх.
22. І сказав Господь Бог: Ось, Адам став, як один із Нас, знаючи добро і зло; тож тепер, аби лише не простяг він руки своєї і не взяв ще й з дерева життя і, споживши, не став жити повік.
23. І спровадив його Господь Бог із саду Еденського, щоб обробляти землю, з котрої був узятий.
24. І вигнав Адама, і поставив на сході біля Еденського саду херувима і полум'яний меч, який обертався навсібіч, щоб стерегти стежку до дерева життя.
1. Адам спізнав Єву, дружину свою; І вона завагітніла й породила Каїна і сказала: Надбала я людину від Господа.
2. Потім породила брата його Авеля. І став Авель вівчарем, а Каїн обробляв землю.
3. По якомусь часі Каїн приніс Господові пожертву з плодів ріллі.
4. І Авель приніс пожертву з первістків своєї дрібної скотини, і то з найгладкіших. І зауважив Господь Бог Авеля і пожертву його,
5. А на Каїна і на пожертву його не глянув. Каїн дуже розгнівався й вельми спохмурнів.
6. І сказав Господь Каїнові: Чого ти спохмурнів? І від чого гіркота на лиці твоєму?
7. Коли чиниш добре, хіба не підносиш обличчя? А коли не чиниш доброго, то гріх у порозі лежить; він зваблює тебе до себе, але ти пануй над ним.
8. І сказав Каїн Авелю, братові своєму: Нумо, ходімо в поле. І коли вони були в полі, Каїн напав на брата свого і вбив його.
9. І сказав Господь Каїнові: Де Авель, брат твій? Він одказав: Не знаю, хіба я сторож братові моєму?
10. І сказав Господь: Що ти вчинив? Голос крови брата твого волає до Мене від землі.
11. І нині проклятий ти від землі, котра розтулила уста свої, аби прийняти кров брата твого з руки твоєї.
12. Коли ти оброблятимеш землю, вона вже більш не буде давати сили своєї для тебе; ти будеш вигнанцем і бурлакою на землі.
13. І сказав Каїн Господові: Кара мені завелика, щоб її витримати.
14. Ось, Ти відтепер спроваджуєш мене з лиця землі, і від лиця Твого я ховаюся, і буду вигнанцем і бурлакою на землі; і будь-хто, що зустрінеться зі мною, заб'є мене.
15. І сказав йому Господь: За те будь-хто, забивши Каїна, зазнає помсти всемеро. І вчинив Господь Каїнові знамення, щоб ніхто, зустрівшися з ним, не вбив його.
16. І відійшов Каїн від лиця Господа; і оселився на землі Нод, що на схід від Едену.
17. І спізнав Каїн дружину свою; і вона завагітніла, і народила Каїнові Еноха. І збудував він місто; і назвав місто за йменням сина свого Енох.
18. У Еноха ж народився Ірад; Ірад породив Мегуяїла; Мегуяїл породив Метушаїла; Метушаїл породив Ламеха.
19. І взяв собі Ламех дві дружини; ім'я однієї Ада, а ймення другої – Цілла.
20. Ада породила Явала: він був батьком тих, що живуть у шатрах і випасають худобу.
21. Ім'я братові його Ювал: він був батьком гуслярів та сопілкарів.
22. Цілла також породила Тувалкаїна, який був ковалем усіх знарядь з міді та заліза. І сестра Тувалкаїнова була Ноема.
23. І сказав Ламех дружинам своїм: Адо і Цілло! Дослухайтеся голосу мого, дружини Ламехові! Зважайте на слово моє: Я забив мужа, бо він поранив мене, і юнака за уразу мою.
24. Якщо за Каїна була помста всемеро, то за Ламеха у сімдесят разів по семеро.
25. І спізнав Адам іще дружину свою, і вона породила сина, і назвала його ім'ям: Сет, тому що, [оповідала вона], Бог дав мені друге насіння замість Авеля, котрого убив Каїн.
26. У Сета також народився син, і він назвав його ім'ям: Енош; тоді заходилися накликати ймення Господнє.
1. Ось родовід Адамів: у день коли Бог утворив людину (чоловіка), за образом Божим витворив її.
2. Чоловіка і жінку витворив їх, і благословив їх, і дав їм ім'я: Адам, в день утворення їхнього.
3. Адам жив сто тридцять літ, і народив [сина] за подобою своєю, за образом своїм, і назвав його ім'ям Сет.
4. Днів Адамових по народженню ним Сета було вісімсот літ, і породив він синів і дочок.
5. А всіх днів життя Адамового було дев'ятсот тридцять літ, і він помер.
6. Сет жив сто п'ять літ і породив Еноша.
7. Породивши Еноша, Сет жив ще вісімсот сім років, і породив синів та дочок.
8. А всіх же днів Сетових було дев'ятсот дванадцять літ, і він помер.
9. Енош жив дев'яносто літ, і породив Кенана,
10. Породивши Кенана, Енош жив ще вісімсот п'ятнадцять літ, і породив синів та дочок.
11. А всіх днів Еношових було дев'ятсот п'ять літ, і він помер.
12. Кенан жив сімдесят літ, і породив Магалал'їла.
13. Породивши Магалал'їла, Кенан жив ще вісімсот сорок літ, і породив синів і дочок.
14. А всіх днів Кенанових було дев'ятсот десять літ, і він помер.
15. Магалал'їл жив шістдесят п'ять літ, і породив Яреда.
16. По народженні Яреда, Магалал'їл жив ще вісімсот тридцять літ, і породив синів і дочок.
17. А всіх днів Магалал'їла було вісімсот дев'яносто п'ять літ, і він помер.
18. Яред жив сто шістдесят два роки, і породив Еноха.
19. Породивши Еноха, Яред жив ще вісімсот літ, і породив синів та дочок.
20. А всіх днів Яреда було дев'ятсот шістдесят два роки, і він помер.
21. Енох жив шістдесят п'ять років, і породив Метушалаха.
22. І ходив Енох перед Богом по народженню Метушалаха триста літ, і породив синів і дочок.
23. А всіх днів Енохових було триста шістдесят п'ять літ.
24. І ходив Енох перед Богом; і не стало його, тому що Бог забрав його.
25. Метушалах жив сто вісімдесят сім літ, і породив Ламеха.
26. Породивши Ламеха, Метушалах жив ще сімсот вісімдесят два роки, і породив синів та дочок.
27. А всіх днів Метушалахових було дев'ятсот шістдесят дев'ять літ, і він помер.
28. Ламех жив сто вісімдесят два роки, і породив сина.
29. І дав ім'я йому: Ной (спочин), сказавши: Він буде втіхою у роботі нашій і в трудах рук наших під час [обробітку] землі, котру прокляв Господь.
30. І жив Ламех, після народження Ноя, п'ятсот дев'яносто п'ять літ, і породив синів та доньок.
31. А всіх днів Ламехових було сімсот сімдесят сім літ; і він помер
32. Ноєві було п'ятсот літ, і породив Ной Сима, Хама і Яфета.
1. Коли люди почали на поверхні землі розмножуватися, і народилися в них доньки,
2. Тоді сини Божі побачили доньок людських, що вони вродливі, і брали їх собі в дружини, котру хто вибрав.
3. І сказав Господь: Не вічно Духові Моєму змагатися з людиною; бо вона чинить гріх за невіглаством своїм, і вона плоть; нехай буде днів її сто двадцять літ.
4. Під той час були на землі велети, надто ж потому, як сини Божі почали входити до людських доньок, і вони народжували їм [дітей]. Це були могутні, з давен-давен славетні люди.
5. І побачив Господь, що велике розбещення людей на землі, і що всі думки і помисли серця їхнього було зло повсякчасне.
6. І тому пожалкував Господь, що утворив людину на землі, і зажурився в серці Своєму.
7. І сказав Господь: Винищу з лиця землі людей, котрих Я утворив, від людини до тварин, і плазунів і птахів небесних, винищу; бо Я жалкую, що створив їх.
8. А Ной надбав благодать перед очима Господніми.
9. Ось життя Ноєве: Ной був чоловіком праведним і безвинним в роді своєму; Ной ходив з Богом.
10. Ной породив трьох синів: Сима, Хама і Яфета.
11. Але земля розбестилася перед Богом, і виповнилася земля злочинами.
12. І глянув Бог на землю, – і ось, вона розбещена: Бо всіляка плоть спотворила стежку свою на землі.
13. І сказав Бог Ноєві: Кінець всілякій плоті настав переді Мною; бо земля виповнилася од них злочинами. І ось, Я винищу їх на землі.
14. Збудуй собі ковчега з дерева гофер; помешкання вчини в ковчезі, і просмоли його смолою зсередини і зовні.
15. І вчини його так: довжина ковчега триста ліктів; ширина п'ятдесят ліктів, а висота його тридцять ліктів.
16. І вчини вікно у ковчезі і до ліктя зведи його вгорі, і двері в ковчезі вчини з боку його; влаштуй у ньому нижнє, друге і третє (поверхи) житло.
17. І ось, Я наведу на землю потоп води, щоб винищити всіляку плоть, котра має дихання життя під небесами; і все, що є на землі, загине.
18. Але з тобою Я вчиню заповіта Мого, і увійдеш у ковчег ти, і сини твої, і дружина твоя, і дружини синів твоїх з тобою.
19. Заведи також у ковчег із усіх тварин і від усілякої плоті по двоє, щоб вони залишилися з тобою живі: нехай вони будуть чоловічої статі і жіночої.
20. Із птахів за родом їхнім, та із тварин за родом їхнім, та з усіх плазунів на землі за родом їхнім, з усіх по двоє увійдуть до тебе, щоб лишилися живими.
21. Також візьми собі всілякого харчу, котрим харчуються, і збери до себе; і буде він для тебе і для них поживою.
22. І вчинив Ной усе, як наказав йому Бог, так він і вчинив.
1. І сказав Господь Ноєві: Увійди ти і родина твоя до ковчега; бо тебе побачив Я праведним переді Мною у роді цьому.
2. І всілякої тварини чистої візьми по семеро, самців і самок, а із тварин нечистих по двоє, самців і самок.
3. Також із птахів небесних по семеро, самців і самок, щоб зберегти насіння для всього лиця землі.
4. Бо через сім днів Я пошлю дощ на землю сорок днів і сорок ночей; і винищу все живе з лиця землі.
5. Ной учинив усе, що Господь наказав йому.
6. А Ноєві було шістсот літ, як стався потоп на землі.
7. І ввійшов Ной і сини його, і дружина його, і дружини синів його до ковчега від потопу водою.
8. І з тварин чистих і з тварин нечистих, і з птаства, і з усіх плазунів, що на землі.
9. По двоє, самців і самок, увійшли до Ноя в ковчег, як Бог звелів Ноєві.
10. Через сім днів води потопу впали на землю.
11. На шістсотім році Ноєвого життя, другого місяця, сімнадцятого дня місяця, у сей день розверзлися всі джерела великої безодні, і вікна небесні прочинилися;
12. І лив на землю дощ сорок днів і сорок ночей.
13. Того самого дня увійшов до ковчега Ной і Сим, Хам і Яфет, сини Ноєві, і дружина Ноєва, і три дружини синів його з ними.
14. Вони, і всі звірі за родом їхнім, і всіляка скотина за родом її, і всі плазуни, що повзають по землі, за родом їхнім, і все птаство, за родом їхнім, усяка птаха крилата.
15. І ввійшли до Ноя в ковчег по двоє од всілякої плоті, в котрій є дух життя.
16. І ввійшли самці і самки всілякої плоті, як звелів йому Бог. І Господь зачинив його.
17. І тривала на землі повінь сорок днів, і, прибуваючи, вода піднесла ковчега, і він піднявся над землею.
18. А вода все прибувала, вельми розливалася по землі, і ковчег плавав на поверхні води.
19. І прибувала вода на землю вельми й вельми, так що затопила всі високі гори, котрі є під [усим] небом.
20. На п'ятнадцять ліктів піднялася над ними вода, і затопила гори.
21. І загинула всіляка плоть, яка рухалася по землі, і птахи, і скотина, і звірі, і всі плазуни, котрі повзали по землі, і всі люди.
22. Усе, що мало дихання духа життя у ніздрях своїх на суходолі, померло.
23. Винищилася всіляка істота, котра була на поверхні землі, від людини до тварини, і плазунів, і птахів небесних, все винищилося на землі: залишилися тільки Ной, і ті, що [були] з ним у ковчезі.
24. І опанувала вода землю на сто п'ятдесят днів.
1. І згадав Бог про Ноя, і про всіх звірів, і про всіляку скотину, котрі були з ним у ковчезі; і навернув Бог вітер на землю, і води почали відпливати.
2. І замкнулися джерела безодні і вікна небесні, і вщух дощ із неба.
3. А вода поволі верталася із землі, і почала опадати вода, як минуло сто п'ятдесят днів.
4. І зупинився ковчег сьомого місяця, сімнадцятого дня місяця, на горах Араратських.
5. Вода опадала дедалі, аж до десятого місяця; а першого дня десятого місяця завиднілося верхів'я гір.
6. По сорока днях Ной відчинив зроблене ним вікно у ковчезі.
7. І випустив ворона, котрий, відлетівши, літав і повертався, доки звільнилася земля од води.
8. Потім випустив од себе голуба, щоби переконатися, чи зійшла вода з лику землі.
9. Але голуб не знайшов місця спокою для ніг своїх, і повернувся до нього в ковчег; бо вода все ще була на поверхні всієї землі; і він простер руку свою, і взяв його, і прийняв до себе в ковчег.
10. І, зачекавши іще сім днів інших, знову випустив голуба з ковчега.
11. Голуб повернувся до нього надвечір; і ось, свіжий оливковий листочок у дзьобі: і Ной довідався, що вода зійшла з лику землі.
12. Він зачекав іще сім днів інших, і випустив голуба; і він уже не повернувся до нього.
13. Шістсот першого року до першого [дня] першого місяця зійшла вода із землі; і розібрав Ной покрівлю ковчега, і огледівся, аж ось поверхня землі стала суходолом.
14. І другого місяця, двадцять сьомого дня місяця, земля висохла.
15. І сказав Бог Ноєві:
16. Вийди з ковчега ти, і дружина твоя, і сини твої, і дружини синів твоїх з тобою.
17. Виведи із собою всіх тварин, котрі з тобою, од всілякої плоті, з птахів і скоту, і всіх плазунів, що повзають по землі: Нехай розійдуться вони по землі, і нехай плодяться, розмножуються на землі.
18. І вийшов Ной, і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним.
19. І всі звірі, і всі плазуни, і всі птахи, все, що рухається по землі за родами своїми, вийшли з ковчега.
20. І спорудив Ной жертовника Господові; і взяв із усіляких тварин чистих, і з усіляких птахів чистих, і приніс усеспалення на жертовнику.
21. І почув Господь приємні пахощі, і сказав Господь у серці Своєму: Не буду більше проклинати землю за людину, бо помисли людського серця – зло від юности її; і не буду більше вражати всього, що живе, як Я вчинив.
22. У майбутньому в усі дні землі сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч не припиняться.
1. І благословив Бог Ноя і синів його, і сказав їм: Плодіться і розмножуйтеся, і виповнюйте землю.
2. Нехай страхаються і тремтять перед вами всі звірі земні, і всі птахи небесні, все, що рухається на землі, і всі риби морські; у ваші руки віддані вони.
3. Усе, що пересувається, що живе, буде вам на спожиток; як зелень трави, даю вам усе це.
4. Тільки плоті, поки жива, себто, з кров'ю, не їжте.
5. Я посягну на кров вашу, [у котрій] життя ваше, посягну на неї від кожного звіра, посягну також на життя людини від руки людини, від руки брата її.
6. Хто пустить кров людську, того кров буде пролита рукою людини: Бо людина утворена за образом Божим.
7. А ви плодіться і розмножуйтеся, і поширюйтеся по землі, і множтеся на ній.
8. І сказав Бог Ноєві і синам його з ним:
9. Ось, Я укладаю заповіта Мого з вами і з нащадками вашими після вас.
10. І з кожною живою істотою, котра з вами, з птахами і скотиною, і з усіма звірами земними, котрі у вас, з усіма, що вийшли з ковчега, з усіма тваринами земними.
11. Укладаю заповіта Мого з вами, що вже ніколи не буде винищена усіляка плоть водами потопу, і не буде вже потопу на спустошення землі.
12. І сказав Бог: Ось ознака заповіту, котрого Я укладаю поміж Мною і поміж вами, і між усілякою живою душею, котра з вами, за поколіннями назавжди;
13. Я прокладаю веселку Мою у хмарі, щоб вона була ознакою заповіту поміж Мною і поміж землею.
14. І станеться, коли Я наведу хмару на землю, то з'явиться веселка у хмарі;
15. І Я згадаю заповіта Мого, котрий поміж Мною і між вами, і поміж кожною душею живою у кожній плоті; і не буде більше вода потопом на винищення всякої плоті.
16. І буде веселка у хмарі, і Я побачу її, і пригадаю заповіта вічного поміж Богом і поміж кожною живою істотою у кожній плоті, котра на землі.
17. І сказав Бог Ноєві: Ось ознака заповіту, котрого Я поставив поміж Мною і поміж кожною плоттю, котра на землі.
18. Сини Ноєві, які вийшли з ковчега, були: Сим, Хам і Яфет. А Хам, був батьком ханаанеїв.
19. Оці троє були синами Ноєвими, і від них заселилася земля.
20. Ной почав обробляти землю, і насадив виноградника.
21. І випив він вина, і сп'янів, і [лежав] оголений в шатрі своєму.
22. І забачив Хам, батько Ханаана, наготу батька свого і, вийшовши, розповідав двом братам своїм.
23. А Сим і Яфет взяли одежу і, поклавши її на плечі свої, пішли задки, й прикрили наготу батька свого; лиця їхні були обернені назад, і вони не бачили наготи батька свого.
24. Ной отямився од вина свого і довідався, що вчинив над ним молодший син його;
25. І сказав: Проклятий [буде] Ханаан; рабом рабів буде він у братів своїх.
26. Потім сказав: Благословенний Господь Бог Симів; А Ханаан буде йому рабом.
27. Хай же поширює Бог Яфета, і нехай оселиться він у шатрах Симових; Ханаан же буде рабом йому.
28. І прожив Ной після потопу триста п'ятдесят літ.
29. А всіх днів Ноєвих було дев'ятсот п'ятдесят літ; і він помер.
1. Ось родовід синів Ноєвих: Сима, Хама, Яфета. Після потопу народилися в них діти.
2. Сини Яфета: Гомер, Маґоґ, Мадай, Яван, Тувал, Мешех, і Тирас.
3. Сини Ґомера: Ашкеназ, Рифат, і Тоґарма.
4. Сини Явана: Еліша і Таршиш, Киттім і Доданім.
5. Від них заселилися острови народів на землях їхніх, кожний за мовою своєю, за племенем своїм, у народах своїх.
6. Сини Хама: Куш, Міцраїм, Фут і Ханаан.
7. Сини Куша: Сева, Хавіла, Савта, Раама і Савтех. Сини Раами: Шева і Дедан.
8. Куш народив також Німрода: сей почав бути міцним на землі.
9. Він був значний звіролов перед Господом; а тому й кажуть: значний звіролов, як Німрод, перед Господом.
10. Царство його спочатку [складали] : Вавилон, Ерех, Аккад і Калне, на землі Шінеар.
11. Із цієї землі вийшов Ашшур і збудував Ніневію і Реховот-Ір та Калах.
12. І Ресен поміж Ніневією і між Калахом; це місто велике.
13. Від Міцраїма походять лудії, анамії, легавії, нафтухії,
14. патрусії, каслухії, звідки вийшли филистимляни, і кафторії.
15. Від Ханаана народилися: Сидон, первісток його, Хет,
16. евусеї, амореї, ґірґашеї,
17. хіввеї, аркеї, синеї,
18. арведеї, цемареї і хаматеї. Пізніше племена ханаанські поширилися.
19. І були межі ханаанеїв від Сидону до Ґерару, аж до Ґази, звідси до Содому, Гомори, Адми і Цевоїму аж до Лашу.
20. Це сини Хамові, за племенами їхніми, за мовами їхніми, в народах їхніх.
21. Були діти і в Сима, батька всіх синів Еверових, старшого брата Яфета.
22. Сини Сима: Елам, Ашшур, Арпахшад, Луд, Арам.
23. Сини Арама: Уц, Хул, Ґетер і Маш.
24. Арпахшад породив Шелаха, Шелах породив Евера.
25. У Евера народилося два сини; і ім'я одному: Пелеґ, бо за днів його земля поділена; ім'я братові його: Йоктан.
26. Йоктан породив Алмодада, Шалефа, Хасар-Мавета, Єраха,
27. Гадорама, Узала, Диклу.
28. Овала, Авімаїла, Шеву.
29. Офіра, Хавілу і Йовава. Все це сини Йоктанові.
30. Поселення їхні були від Меші до Сефару, гори східної.
31. Це сини Симові за племенами їхніми, за мовами їхніх, на землях їхніх, за родами їхніми.
32. Ось племена синів Ноєвих, за родоводами їхніми, в народах їхніх. Від них розповсюдилися народи по землі після потопу.
1. На всій землі була одна мова і слова одні.
2. Рушивши зі Сходу, вони (люди) знайшли на землі Шінеар рівнину і поселилися там.
3. І сказали [вони] одне одному: наробимо цеглин і обпалимо вогнем. І стала у них цегла замість каміння, а земляна смола замість вапна.
4. І сказали вони: збудуємо собі місто і башту, висотою до небес; і вчинимо собі ім'я передніше, аніж розповсюдимося по лицю всієї Землі.
5. І зійшов Господь оглянути місто і башту, котрі споруджували сини людські.
6. І сказав Господь: Ось, один народ, і одна у всіх мова, і ось що почали вони чинити, і не відмовляться вони від того, що задумали вчинити.
7. Зійдімо ж, і змішаймо там мову їхню так, щоб один не розумів мови іншого.
8. І розсіяв їх Господь звідти по всій поверхні землі; і вони перестали будувати місто.
9. А тому дано йому ім'я: Вавилон (змішання), бо там змішав Господь мову всієї землі, і звідти розсіяв їх Господь по всій поверхні землі.
10. Ось родовід Сима: Симові було сто років, і породив Арпахшада, через два роки після потопу.
11. Породивши Арпахшада, Сим жив ще п'ятсот літ, і породив синів та доньок.
12. Арпахшад жив тридцять п'ять років, і породив Шелаха.
13. Породивши Шелаха, Арпахшад жив ще чотириста три роки, і породив синів та дочок.
14. Шелах жив тридцять літ, і породив Евера.
15. Породивши Евера, Шелах жив ще чотириста три роки, і породив синів та дочок.
16. Евер жив тридцять чотири роки, і породив Пелеґа.
17. Породивши Пелеґа, Евер жив ще чотириста тридцять літ, і породив синів і дочок.
18. Пелеґ жив тридцять літ, і породив Реу.
19. Породивши Реу, Пелеґ жив ще двісті дев'ять років, і породив синів та дочок.
20. Реу жив тридцять два роки, і породив Серуґа.
21. Породивши Серуґа, Реу жив ще двісті сім років, і породив синів та дочок.
22. Серуґ жив тридцять літ, і породив Нахора.
23. Породивши Нахора, Серуґ жив ще двісті літ, і породив синів та дочок.
24. Нахор жив двадцять дев'ять літ, і породив Тераха.
25. Породивши Тераха, Нахор жив ще сто дев'ятнадцять літ, і породив синів та дочок.
26. Терах жив сімдесят літ, і породив Аврама, Нахора і Гарана.
27. Ось родовід Тераха: Терах породив Аврама, Нахора і Гарана. Гаран породив Лота.
28. І помер Гаран при Терахові, батькові своєму, на землі народження свого, в Урі Халдейському.
29. Аврам і Нахор взяли собі дружин; ім'я дружини Аврамової: Сара, ім'я дружини Нахорової Мілка, донька Гарана, батька Мілки і батька Їски.
30. І Сара була неплідна і бездітна.
31. І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Гаранового, внука свого, і Сару, невістку свою, дружину Аврама, сина свого, і вийшов з ними з Ура Халдейського, щоби простувати до землі ханаанської; але, дійшовши до Харана, вони зупинилися там.
32. І було днів життя Тераха двісті п'ять літ, і вмер Терах в Харані.
1. І сказав Господь Аврамові: Вийди із землі твоєї, від родичів твоїх, із домівки батька твого, на землю, котру Я вкажу тобі.
2. І Я утворю від тебе великий нарoд, і благословлю тебе, і звеличу ім'я твоє, і будеш ти в благословенні.
3. Я благословлю благословляючих тебе, і злоязиких на тебе прокляну; і благословляться в тобі усі племена земні.
4. І пішов Аврам, як сказав йому Господь; і з ним пішов Лот. Аврамові було вже сімдесят п'ять літ, коли вийшов з Харану.
5. І взяв Аврам з собою Сару, дружину свою, Лота, сина брата свого, і весь маєток, котрого вони надбали, і всіх людей, яких вони мали в Харані, і вийшли, щоби йти на землю ханаанську; і прийшли на землю ханаанську.
6. І пройшов Аврам по цій землі до місця Сихема, до діброви Мамре. На цій землі тоді [проживали] ханаанеї.
7. І з'явився Господь Аврамові, і сказав: Нащадкам твоїм віддам Я землю цю. І спорудив [він] там жертовника Господові, котрий з'явився йому.
8. Звідти рушив він до гори, на схід від Бет-Ели; і поставив шатро своє [так], [що від] нього Бет-Ел (дім Божий) [був] на захід, а Гай на схід; і спорудив там жертовника Господові і прикликав ймення Господнє.
9. І підвівся Аврам, і продовжував рухатися на південь.
10. І був голод на тій землі. І зайшов Аврам у Єгипет, пожити там; бо посилився голод на тій землі.
11. А коли він наближався до Єгипту, то сказав Сарі, дружині своїй: Ось, я знаю, що ти жінка, пречудова з виду;
12. І коли єгиптяни побачать тебе, то скажуть: Це дружина його, і вб'ють мене, а тебе залишать живою.
13. Скажи, будь ласка, що ти мені сестра, щоб мені добре було заради тебе, і щоб жива була душа моя через тебе.
14. І сталося, коли прийшов Аврам до Єгипту, єгиптяни побачили, що вона жінка вельми гарна;
15. Побачили її також вельможі фараонові та й розхвалили її фараонові; і взяли її до покоїв фараонових.
16. І Аврамові добре було заради неї; і була в нього дрібна і велика скотина, і віслюки, і раби, і рабині, і лошаки, і верблюди.
17. Але Господь уразив тяжкими карами фараона і дім його за Сару, дружину Аврамову.
18. І прикликав фараон Аврама, і сказав: Що ти оце вчинив зі мною? Для чого не сказав мені, що вона дружина твоя?
19. Для чого ти сказав: Вона сестра моя? І я взяв її собі за дружину. І тепер ось дружина твоя, візьми і йди геть.
20. І звелів фараон людям, і провели його (Аврама) і дружину його, і все, що в нього було.
var container = document.getElementById('nativeroll_video_cont'); if (container) { var parent = container.parentElement; if (parent) { const wrapper = document.createElement('div'); wrapper.classList.add('js-teasers-wrapper'); parent.insertBefore(wrapper, container.nextSibling); } }
