Буття 46 Подорож Якова до Єгипту.

1. І рушив Ізраїль з усім, що в нього було, і прийшов до Беер-Шеви, і приніс пожертву Богові батька свого Ісаака.

2. І сказав Бог Ізраїлеві у видінні нічному: – Якове! Якове! Він сказав: Ось я!

3. [Бог] сказав: Я Бог, Бог батька твого, не бійся йти до Єгипту; бо там виведу з тебе великий народ.

4. Я піду з тобою до Єгипту; Я також виведу тебе назад. Йосип своєю рукою закриє очі [твої].

5. І вирушив Яків із Беер-Шеви; і повезли сини Ізраїлеві Якова, батька свого, і дітей своїх, і жінок своїх на колісницях, котрі послав фараон, аби привезти його.

6. І взяли вони худобу свою і маєток свій, котрі надбали в краю ханаанськім, і прийшли до Єгипту; Яків та вся родина його з ним.

7. Синів своїх і внуків своїх із собою, доньок своїх і доньок своїх синів, і все насіння своє привів він із собою до Єгипту.

8. Ось ймення синів Ізраїлевих, які прийшли до Єгипту: Яків і сини його. Первісток Якова Рувим.

9. Сини Рувима: Ханох і Паллу, Хецрон і Кармі.

10. Сини Симеона: Ємуїл, і Ямін, і Огад, і Яхін, Цохар, і Саул, син ханаанки.

11. Сини Левія: Ґершон, Кегат і Мерарі.

12. Сини Юди: Ер, і Онан, і Шела, і Перец, і Зерах; але Ер та Онан померли на землі ханаанській. Сини Переця були: Хецрон, і Хамул.

13. Сини Іссахара: Тола, і Цувва, Йов і Шімрон.

14. Сини Завулона: Серед і Елон, і Яхлеїл.

15. Це – сини Ліїні, котрих вона породила Якові в Падан-Арамі, і Діну, дочку його. Усіх душ синів його і дочок його – тридцять три.

16. Сини Ґада: Ціфйон, і Хаґґі, Шуні і Ецбон, Ері і Ароді, і Ар'їлі.

17. Сини Асира: Їмна і Їшва, і Їшві, і Верія, і Сирах, сестра їх. Сини Верії: Хевер і Малкіїл.

18. Це – сини Зілпи, котру Лаван дав Лії, доньці своїй. Вона породила Якові шістнадцять душ.

19. Сини Рахілі, дружини Якова: Йосип і Веніямин.

20. І народилися в Йосипа на землі єгипетській Манасія і Єфрем, котрих породила йому Оснат, дочка Поті-Фера, жерця з Ону.

21. Сини Веніямина: Бела і Бехер, і Ашбел; Ґера і Нааман, Ехі і Рош, Муппім і Хуппім, і Ард.

22. Це – сини Рахілі, котрі народилися в Якова, – всього чотирнадцять душ.

23. [Сини] Дана: Хушім.

24. Сини Нефталимові: Яхсеїл, і Ґуні, і Єцер, і Шіллем.

25. Це – сини Білги, котру дав Лаван доньці своїй Рахілі. Вона породила їх Якові, всього семеро душ.

26. Усіх душ, які прийшли з Яковом до Єгипту, котрі вийшли із стегон його, крім дружин синів Якова, всього шістдесят шість душ.

27. Синів Йосипа, котрі народилися в нього в Єгипті, – дві душі. Усіх душ дому Якового, які прийшли до Єгипту, – сімдесят.

28. Юду послав він перед собою до Йосипа, щоб він показав [шлях] на Ґошен. І прийшли на землю Ґошен.

29. Йосип наладнав колісницю свою, і виїхав назустріч Ізраїлеві, батькові своєму, в Ґошен, і, забачивши його, упав йому на шию, і довго плакав на шиї його.

30. І сказав Ізраїль Йосипові: Нехай помру я тепер, побачивши лице твоє; бо ти ще живий.

31. І сказав Йосип братам своїм і домові батька свого: Я піду, повідаю фараонові і скажу йому: Брати мої і дім батька мого, котрі були в краю ханаанськім, прийшли до мене.

32. Ці люди є пастухи овець, бо скотарі вони, і дрібну і велику скотину свою, і все, що у них, привели вони.

33. Якщо фараон прикличе вас і запитає: Яке заняття ваше?

34. То ви скажете: Ми служники твої, скотарями були від юности нашої донині, і ми, і батьки наші, щоб вас оселити на землі Ґошен. Тому що мерзота для єгиптян всілякий пастух овець.

 

 

 

Буття 47 Розмноження потомства Якова, який осів у Єгипті.

1. І прийшов Йосип, і звістив фараонові і сказав: Батько мій і брати мої, з дрібною і великою худобою своєю, і з усім, що у них, прийшли із краю ханаанського, і ось вони вже на землі Ґошен.

2. І взяв він із братів своїх п'ятеро чоловіків і поставив їх перед фараоном.

3. І сказав фараон братам його: Чим ви займаєтеся? Вони відповідали фараонові: Пастухи овець служники твої, і ми, і батьки наші.

4. І сказали вони фараонові: Ми прийшли пожити на цій землі, бо немає паші для худоби служників твоїх; тому що в краю ханаанському великий голод. Тож дозволь служникам твоїм оселитися на землі Ґошен.

5. І сказав фараон Йосипові: Батько твій і брати твої прийшли до тебе.

6. Земля єгипетська перед тобою; на кращій землі осели батька твого і братів твоїх; нехай живуть вони на землі Ґошен. І якщо знаєш, що поміж ними є здібні люди, постав їх доглядачами моєї худоби.

7. І привів Йосип Якова, батька свого, і поставив його перед фараоном; і благословив Яків фараона.

8. Фараон запитав Якова: Скільки літ життя твого?

9. Яків одказав фараонові: Днів мандрування мого сто тридцять літ, незначні і нещасні дні життя мого, і не сягнули літ життя батьків моїх у днях мандрування їхнього.

10. І благословив фараона Яків, і вийшов од фараона.

11. І поселив Йосип батька свого і братів своїх, і дав їм володіння на землі єгипетській, у кращому краї землі, на землі Рамсес, як звелів фараон.

12. І постачав Йосип батька свого, і братів своїх, і увесь дім батька свого хлібом, за потребою кожної родини.

13. І не було хліба по всій землі; тому що голод великий посилився, і виснажені були від голоду земля єгипетська і земля ханаанська.

14. Йосип зібрав усе срібло, яке було в країні Єгипетській і в краю ханаанськім, за хліб, котрий купляли, і приніс Йосип срібло у дім фараонів.

15. І срібла не стало у країні Єгипетській і на землі ханаанській. Тоді прийшли всі єгиптяни до Йосипа і просили: Дай нам хліба; нащо нам помирати перед тобою через те, що у нас скінчилося срібло?

16. Йосип сказав: Приженіть вашу скотину, і я буду давати вам за скотину вашу, якщо срібло скінчилося у вас.

17. І приганяли вони до Йосипа худобу свою; і давав їм Йосип хліб за коней, і за череди дрібної, і за череди великої скотини, і за віслюків; і постачав їх хлібом того року за всю худобу їхню.

18. І минув цей рік; і прийшли до нього й наступного року, і сказали йому: Не приховаємо від володаря нашого, і срібла у нас немає, і череди худоби нашої у володаря нашого; нічого не лишилося в нас перед володарем нашим, окрім плоті нашої і земель наших.

19. Нащо нам гинути на очах твоїх, і нам, і землям нашим? Купи нас і землі наші за хліб; і ми із землями нашими будемо служниками фараонові; а ти дай нам зерна, щоб нам живими бути і не вмерти, і щоб не спорожніла земля.

20. І купив Йосип усю землю єгипетську для фараона, тому що продали єгиптяни кожний своє поле, бо голод знемагав їх. І дісталася земля фараонові.

21. І народ він учинив служниками від одного краю єгипетської землі до другого.

22. Тільки землі жерців не купив, бо жерцям від фараона належала ділянка, і вони харчувалися з неї, бо її дав їм фараон; тому й не продали землі своєї.

23. І сказав Йосип народові: Ось, я купив тепер для фараона вас і землю вашу; ось вам насіння, і засівайте землю.

24. Коли будуть жнива, давайте п'яту частку фараонові, а чотири частки залишаться вам для посіву ланів, на харчі вам і тим, хто в домах ваших, і на харчування дітям вашим.

25. Вони сказали: Ти врятував нам життя; хай надбаємо милість в очах володаря нашого, і нехай будемо служниками фараонові.

26. І прийняв Йосип закон землі єгипетської, навіть до сього дня: п'яту частку давати фараонові, окрім землі жерців, бо вона не належала цареві.

27. І жив Ізраїль у країні Єгипетській, на землі Ґошен, і володіли нею, і плодилися, і вельми розмножувалися.

28. І жив Яків на землі єгипетській сімнадцять літ; і було днів Якових, років життя його, сто сорок сім літ.

29. І прийшов час Ізраїлеві помирати, і прикликав він сина свого Йосипа, і сказав йому: Якщо я знайшов приязнь в очах твоїх, поклади руку твою під стегно моє і [присягнися], що ти виявиш мені милість і правду, і прошу тебе, не поховай мене в Єгипті.

30. Щоб лягти мені з батьками моїми; винесеш мене із Єгипту і поховаєш мене в їхній гробниці. [Йосип] сказав: Зроблю за словом твоїм.

31. І сказав: Присягайся мені. І присягнувся йому. І вклонився йому. І вклонився Ізраїль на узголів'я постелі.

 

 

 

Буття 48 Яків благословляє Єфрема і Манасію.

1. Після того Йосипові сказали: Ось, батько твій захворів. І взяв він із собою двох синів своїх: Манасію і Єфрема.

2. Якова звістили, і сказали: Ось син твій, Йосип, іде до тебе. Ізраїль зібрався на силі своїй і сів у постелі.

3. І сказав Яків Йосипові: Бог Всемогутній з'явився мені в Лузі, в краю ханаанськім, і благословив мене.

4. І сказав мені: Ось, Я розплоджу тебе, і розмножу тебе, і виведу з тебе багато народів, і дам землю оцю потомству твоєму після тебе, у вічне володіння.

5. І нині два сини твої, які народилися тобі в країні Єгипетській, до мого прибуття до тебе в Єгипет, мої вони; Єфрем і Манасія, як Рувим і Симеон, будуть мої.

6. А діти твої, котрі народяться від тебе після них, будуть твої. Вони під йменням братів своїх будуть йменуватися в їхній спадщині.

7. Коли я йшов із Падану, померла в мене Рахіль на землі ханаанській, на шляху, не доходячи трохи до Ефрати, і я поховав її там на шляху до Ефрати, що [нині] Віфлеєм.

8. І побачив Ізраїль синів Йосипових, і сказав: Хто це?

9. І сказав Йосип батькові своєму: Це сини мої, котрих Бог дав мені тут. [Яків] сказав: Підведи їх до мене, і я благословлю їх.

10. А очі Ізраїлеві пригасли від старості; не міг він бачити [ясно]. [Йосип] підвів їх до нього, і він поцілував їх, і обійняв їх.

11. І сказав Ізраїль Йосипові: Не сподівався я бачити твоє лице; та ось, Бог показав мені й насіння твоє.

12. І відвів їх Йосип від колін його, і вклонився йому обличчям своїм до землі.

13. І взяв Йосип обидвох, Єфрема в праву свою руку проти лівої Ізраїля, а Манасію в ліву проти правої Ізраїля, і підвів до батька.

14. Але Ізраїль простяг руку свою і поклав на голову Єфремові, хоча цей був менший, а ліву – на голову Манасії. З наміром поклав він так руки свої, хоч Манасія був первістком.

15. І благословив Йосипа, і сказав: Бог, перед котрим ходили батьки мої Авраам та Ісаак, Бог, котрий пасе мене з того часу, як я існую, до сього дня,

16. Ангел, котрий захищає мене від усілякого зла, нехай благословить юнаків оцих; нехай буде на них названо ім'я моє та ім'я батьків моїх Авраама та Ісаака, і нехай виростають вони чисельними посеред землі.

17. І побачив Йосип, що батько його поклав правицю свою на голову Єфрема; і не до вподоби було йому це. І взяв він руку батька свого, аби перекласти її з голови Єфрема на голову Манасії.

18. І сказав Йосип батькові своєму: Не так, батьку мій; бо це – первісток; поклади на його голову праву руку твою.

19. Але батько його не погодився і сказав: – Знаю, сину мій, знаю, і від нього вийде народ, і він буде великим; але менший його брат буде більший від нього, і від насіння його вийде багато народів.

20. І благословив їх того ж дня, кажучи: Тобою буде благословляти Ізраїль, кажучи: Нехай Бог учинить тобі, як Єфремові та Манасії; і він поставив Єфрема перед Манасією.

21. І сказав Ізраїль Йосипові: Ось, я помираю. І Бог буде з вами, і поверне вас на землю батьків ваших.

22. Я даю тобі, найперше перед братами твоїми, одну ділянку, котру я взяв із рук амореїв мечем моїм і луком моїм.

 

 

 

Буття 49 Пророче благословення колін Ізраїлевих і смерть Якова.

1. І прикликав Яків синів своїх, і сказав: Збирайтеся, і я сповіщу вам, що буде з вами в прийдешні дні.

2. Посходьтеся і послухайте, сини Якова, послухайте Ізраїля, батька вашого.

3. Рувиме, первістку мій! Ти міць моя і першоплід моєї сили, вершина гідности і вершина сили.

4. Але ти нуртував, як вода, то не будеш провідником. Бо ти зійшов на ложе моє, ти осквернив постіль мою і зійшов.

5. Симеон і Левій – брати, знаряддя жорстокості – мечі їхні.

6. У змови їхні хай не входить душа моя, і до зібрання їхнього нехай не єднається слава моя. Тому що в гніві своєму вбили мужа, і з примхи своєї перерізали жили теляти.

7. Проклятий гнів їхній, бо жорстокий, і шал їхній, бо запеклий, то розділю їх в Якові, і розвію їх в Ізраїлі.

8. Юдо! Тебе піднесуть брати твої! Рука твоя на хребті ворогів твоїх; і схиляться перед тобою сини батька твого.

9. Молодий лев Юда від здобичі, син мій, підводиться. Прихилився він, приліг, як лев і як левиця; хто підведе його?

10. Не відійде жезло від Юди і законодавець од стегон його, доки не прийде Миротворець!і Йому покора народів.

11. Він прив'язує до виноградної лозини осля своє, і до лози кращого винограду дитя ослиці своєї. У вині омиває одяг свій, в крові грон – одежу свою.

12. Блискучі очі [його стануть], від вина, і білі зуби, від молока.

13. Завулон при березі морському буде жити, біля пристані кораблів, і межа його до Сидону.

14. Іссахар віслюк міцний, що приліг між двома в'юками.

15. І побачив він, що спокій милий, а земля приємна: і прихилив плечі свої для ярма і став служником данини.

16. Дан буде судити народ свій, як одне із колін Ізраїля.

17. Дан буде змієм на дорозі, гаспидом на шляху, що жалить коня, так що верхівець його упаде назад.

18. Я чекаю Твого спасіння, о Господе!

19. Ґад – юрба буде тіснити його, але він відтрутить її по п'ятах.

20. Від Асира буде щедрий хліб, і він буде постачати царські страви.

21. Нефталим – сарна струнка: він вирікає пречудові вислови.

22. Йосип – паросток плідного [дерева], паросток плідного [дерева] понад джерелом; гілки його розкинулися над стіною.

23. Завдавали гіркоти йому, і стріляли і ворогували супроти нього стрільці;

24. Однак, твердим лишився лук його, і міцні м'язи рук його від рук могутнього [Бога] Якового. Звідти Пастир і Скеля Ізраїлева.

25. Від Бога батька твого, [котрий] хай поможе тобі, і від Всемогутнього, який нехай благословить тебе благословеннями небесними згори, благословеннями безодні, яка лежить унизу, благословеннями сосків і утроби;

26. Благословеннями батька твого, котрі переважають благословення гір одвічних і красу пагорбів споконвічних. Вони будуть на голові Йосиповій і на тім'ї вибраного поміж братами своїми.

27. Веніямин – вовк хижий, вранці буде їсти впольоване, а ввечері ділитиме здобич.

28. Ось усі дванадцять колін Ізраїлевих; і ось що сказав їм батько їхній, і благословив їх, і дав їм благословення, кожному своє.

29. І заповідав їм, і сказав їм: Я прилучаюся до народу мого, поховайте мене з батьками моїми в печері, яка на полі Ефрона хеттеянина,

30. У печері, котра на полі Махпела, що перед Мамре, на землі ханаанській, котру купив Авраам із полем у Ефрона хеттеянина у власність для похорон.

31. Там поховали Авраама і Сарру, дружину його; там поховали Ісаака і Ревеку, дружину його; і там поховав я Лію.

32. Це поле і печера, яка на ньому, куплена у синів Хетових.

33. І скінчив Яків заповіта синам своїм, і поклав ноги свої на постіль і вмер, і долучився до народу свого.

 

 

 

Буття 50 Похорон Якова

1. Йосип упав до лиця батька свого, і плакав над ним; і цілував його.

2. І звелів Йосип слугам своїм – лікарям бальзамувати батька його; і лікарі забальзамували Ізраїля.

3. І виповнилося йому сорок днів; бо стільки днів відбувалося бальзамування. І оплакували його єгиптяни сімдесят днів.

4. Коли ж минули дні плачу по ньому, Йосип сказав двірцевим фараона, кажучи: Якщо я надбав милість в очах ваших, то скажіть фараонові так:

5. Батько мій узяв присягу з мене, сказавши: Ось, я помираю; у гробі моєму, якого я викопав собі в землі ханаанській, там поховай мене. І тепер хотів би я піти, і поховати батька мого, і повернутися.

6. І сказав фараон: Іди і поховай батька свого, як він узяв присягу з тебе.

7. І пішов Йосип поховати батька свого. І пішли з ним усі слуги фараонові, старший дому його і усі старшини землі єгипетської.

8. І весь дім Йосипів, і брати його, і дім батька його. Тільки дітей своїх і дрібну й велику скотину свою залишив у землі Ґошен.

9. Із ним відбули також колісниці і вершники, так що почет був значний.

10. І дійшли вони до Ґорен-Атаду при Йордані, і плакали там плачем великим і дуже ревним; і вчинив [Йосип] плачі по батькові своєму сім днів.

11. І бачили мешканці землі тієї, ханаанеї, плач у Ґорен-Атаді і сказали: Великий плач цей у єгиптян! А тому й названо [це місце:] Авел-Міцраїм – плач єгиптян, що при Йордані.

12. І вчинили сини [Якова] з ним, як він заповідав їм.

13. І віднесли його сини його на землю ханаанську і поховали його в печері, на полі Махпела, котру купив Авраам із полем у власність для похорон в Ефрона хеттеянина, перед Мамре.

14. І повернувся Йосип до Єгипту сам і брати його, і всі, хто ходив із ним ховати батька його, після похорону ним батька свого.

15. І побачили брати Йосипові, що помер батько їхній, і сказали: А що, коли Йосип зненавидить нас, і захоче помститися нам за все зло, котрого ми йому завдали?

16. І послали вони сказати Йосипові: Твій батько перед смертю своєю заповідав, кажучи:

17. Отак скажете Йосипові: Прости братам твоїм вину і гріх їхній, оскільки вони вчинили тобі зло. І нині прости вину служників Бога батька твого. Йосип плакав, коли йому це говорили.

18. Прийшли й самі брати його і впали перед ним обличчями до землі, і сказали: Ось, ми служники твої.

19. І сказав Йосип: Не бійтеся; хіба ж я на місці Бога?

20. Ось, ви помислили супроти мене зло; аж Бог обернув це на добро, щоб учинити те, що тепер є; зберегти життя великій кількості людей.

21. Отже, не бійтеся. Я буду харчувати вас і дітей ваших. І заспокоїв їх, і говорив їм доброзичливо.

22. І жив Йосип в Єгипті сам і дім батька його. І прожив Йосип всього сто десять літ.

23. І бачив Йосип дітей у Єфрема до третього покоління, також і сини Махіра, сина Манасії, вродилися на коліна Йосипові.

24. І сказав Йосип братам своїм: Я помираю; але Бог прийде до вас, і виведе із землі цієї на землю, про яку присягався Авраамові, Ісаакові і Якові.

25. І змусив Йосип синів Ізраїлевих присягнутися, кажучи: Бог навідається до вас, і винесете кості мої звідси.

26. І вмер Йосип, маючи сто десять літ і забальзамували його і поклали в труну у Єгипті.