Святитель Андрей, архієпископ Критський, народився в місті Дамаску в сім'ї благочестивих християн. До семи років хлопчик був німий. Потім одного разу після причастя Святих Христових Таїн він раптом почав говорити. З того часу юнак почав посилено вивчати Святе Писання і Богословські науки.
У віці чотирнадцяти років він вирушив до Єрусалиму, де прийняв постриг в обителі преподобного Сави Освяченого. Святий Андрей він строге, цнотливе життя, був покірливий, стриманий, так що всі дивувалися його чеснотам і розуму. Як людина обдарована і відома доброчесним життям, він з часом був зарахований до єрусалимського кліру і призначений секретарем Патріархії - нотарієм. У 680 році місцеблюститель Єрусалимської патріаршої кафедри Феодор включив архідиякона Андрея в число представників Святого Граду на IV Вселенському Соборі, де він протистояв єретичним вченням, спираючись на глибокі знання православних догматів. Незабаром після Собору він був відкликаний з Єрусалиму до Константинополя та призначений архідияконом храму Святої Софії, Премудрості Божої. У правління імператора Юстиніана II (685-695) святий Андрей був рукопокладений в архієпископи міста Гортіна на острові Крит.

Святитель Андрей написав багато Богослужебних співів. Він став засновником нової літургійної форми - канону. З складених ним канонів найбільше відомий Великий покаянний канон, що містить в своїх 9 піснях 250 тропарів і читається під час Великого Посту. У першу седмицю Посту на повечір'ї він читається по частинах (так звані "мефімони") і повністю - у четвер на утрені п'ятої седмиці.

Святитель Андрей Критський прославив багатьма похвалами Пречистій Діві Марії. Йому також належать: канон на Різдво Христове, трипіснці на повечір'ї Вебної неділі і на перші чотири дні Страсної седмиці, стихири на Стрітення Господнє і багато інших співів. Продовжувачами його традицій піснеписань були великі церковні співці наступних століть: святі Іван Дамаскин, Йосип поет, Феофан написаний. Збереглися також повчальні Слова святителя Андрія Критського на деякі церковні свята.

Про час кончини Святителя серед церковних істориків немає єдиної думки. Одні називають 712, інші - 726 рік. Він помер на острові Милитина, повертаючись на Крит з Константинополя, де був у справах Церкви. Мощі його були перенесені до Константинополя. У 1350 році благочестивий російський паломник Стефан Новгородець бачив їх в Константинопольському монастирі в ім'я святого Андрея Критського.