Після того, як Святий Іоанн Хреститель охрестив Господа, цар Ірод Антипа, правитель Галілеї, посадив його у темницю. Про його мученицьку кончину оповідають Євангелія від Матфея (Мф. 14, 1-12) і Марка (Мк. 6, 14-29).

У царя була законна дружина, дочка аравійського царя Арефи. Ірод залишив її і жив разом з Іродіадою, дружиною свого брата. Пророк Іоанн неодноразово викривав його, але цар не посмів заподіяти йому зла, так як шанував Іоанна Хрестителя як пророка і боявся народного гніву.

У день свого народження Ірод влаштував пишний бенкет, на якому перед гостями танцювала Саломія, дочка Іродіади. Вона так догодила цим Іроду, що він поклявся перед гостями дати їй все, чого б вона не попросила. Саломія пішла до матері за порадою. Іродіада навчила дочку просити голову св. Іоанна Хрестителя на таці. Ірод засмутився: він боявся гніву Божого за вбивство пророка, але не міг порушити необережну клятву.

Св. Іоанну Хрестителю відтяли голову і віддали Саломії. За переказами, голова продовжувала викривати Ірода і Іродіаду. Злісна Іродіада попроколювала язик пророка шпилькою і закопала голову в нечистому місці. Але Іоанна, дружина царського урядника Хузи, таємно взяла святу голову, поклала в посудину і поховала її на Єлеонській горі, в одному з маєтків Ірода. Тіло св. Іоанна Хрестителя взяли його учні і погребли його.

Божий гнів обрушився на тих, хто зважився погубити пророка. Саломія переходила взимку річку Сікоріс і провалилася під лід. Голову її, відрізану гострою крижиною, принесли Іродові та Іродіаді, як колись принесли їм голову св. Іоанна Предтечі, а тіло її так і не знайшли. Аравійський цар Арефа вислав свої війська проти Ірода і завдав йому поразки. Римський імператор в гніві заслав Ірода разом з Іродіадою до Іспанії, де вони загинули.

Через багато років після страти св. Іоанна Хрестителя, земля, в якій була захоронена посудина зі святою главою Предтечі, перейшла у власність благочестивому вельможі Інокентію, цю посудину був знайдено при будівництві церкви. Але перед своєю смертю, боячись, щоб святиня не була зневажена іновірцями, Інокентій знову приховав її в тому ж місці.

Минуло багато років, церква, побудована Інокентієм, прийшла в запустіння. У дні імп. Костянтина двом ченцям, які прийшли на поклоніння до Єрусалиму, двічі з'явився св. Іоанн Хреститель і вказав місце знаходження своєї чесної голови. Відкопавши святиню, ченці поклали її в мішок з верблюжої шерсті і вирушили додому, але по дорозі зустріли незнайомого гончара, якому довірили нести дорогоцінну ношу. Тоді гончару з'явився сам Предтеча і велів бігти від недбайливих ченців разом з ношею. У сім'ї гончара чесна глава зберігалася і передавалася з покоління в покоління в запечатаній посудині, поки нею не заволодів священик Євстафій, уражений єрессю аріанства. Користуючись чудодійною силою, що виходила від глави, він спокусив безліч людей в єресь. Коли ж його блюзнірство відкрилося, він біг, закопавши святиню в печері поблизу Емесси, сподіваючись згодом знову забрати її. Але Бог цього не допустив. У печері оселилися благочестиві ченці, і на цьому місці виник монастир.

У 452 р. архімандриту монастиря Маркелл св. Іоанн вказав у видінні місце поховання своєї голови, і вона була знову знайдена. Святиню перенесли в Емессу, а потім до Константинополя. Свято першого і другого чудесного набуття глави Іоанна Хрестителя відзначається Церквою 24 лютого (9.111)

Близько 850 р., коли в Константинополі виникли заворушення, пов'язані з посиланням св. Іоанна Златоуста, глава св. Іоанна Хрестителя була віднесена в Емессу, а звідти, під час набігу сарацинів, - в Коман, де була захована пізніше, за часів іконоборчих гонінь. Після відновлення іконошанування Патріарху Ігнатію вночі на молитві було вказано місце, де зберігалася чесна глава. Святиня знову була знайдена і перенесена в придворну церкву; частина її зберігається на Афоні. Свято третього віднайдення голови св. Іоанна Предтечі - 25 травня (7.У1).

На згадку усікновення голови святого Іоанна Хрестителя Церквою встановлене свято і строгий піст як вираз скорботи християн про насильницьку смерть великого Пророка.